Платонов Андрій Платонович
ПЛАТО́НОВ Андрій Платонович (Платонов Андрей Платонович; справжнє — Климентов; 20. 08(01. 09). 1899, Ямська слобода поблизу м. Воронеж, Росія — 05. 01. 1951, Москва) — російський письменник, літературний критик. Народився у багатодітній родині слюсаря-залізничника, деякі дослідники його творчості вважають, що справжня дата його народження — 16(28) серпня 1899. Після закінчення церковнопарафіяльної та міської шкіл (1913) працював посильним, робітником на заводі тощо. Навчався у Воронезькому університеті (1918–19), закінчив залізничний політехнікум (1921). У 1921–22 — голова Надзвичайної комісії в боротьбі із засухою у Воронезькій губернії. Від 1926 — у Москві. Від 1918 співпрацював із воронезькими часописами, де публікував статті, присвячені складним соціально-філософським питанням, виступав як публіцист, поет, прозаїк, критик. 1921 у Воронежі вийшла друком його перша публіцистична брошура «Электрификация». Поетична збірка «Голубая глубина» та низка фантастичних оповідань («Маркун», «Потомки солнца», «Рассказ о многих интересных вещах»), що з’явилися 1922, передавали подих епохи, захоплення грандіозними проєктами планетарних змін на основі науково-технічних досягнень і нових соціальних учень, проте ще не давали підстав говорити про творчість П. як про помітне явище в російській літературі. 1926 вийшли друком повісті «Лунная бомба» та «Эфирный тракт», у яких віра в технічний прогрес поєднується з утопічним ідеалізмом ремісника-винахідника. Повість «Епифанские шлюзы» (Москва, 1927), що стала своєрідним літературним «дебютом» П. як професійного письменника, присвячена реформаторській діяльності Петра І. У цей час складається поетика письменника, спрямована на пошуки глибинного сенсу життя і неповторний мовленнєвий стиль, заснований на поетичних прийомах та словотворчому механізмі мови, що виявляє приховане, первісне значення слова. Нова поетика знайшла своє вираження в повістях «Ямская слобода» (1927), «Город Градов», «Сокровенный человек», сатиричній утопії-памфлеті «Антисексус» (усі — 1928). У 1920–30-х pp. П. написав також значну кількість оповідань, серед яких вирізняються «Родина электричества» (1926), «Луговые мастера» (1928), «Усомнившийся Макар» (1929), «Такыр», «Мусорный ветер» (обидва — 1934), «Третий сын» (1936), «В прекрасном и яростном мире», «Фро» (обидва — 1937), «Июльская гроза» (1938), «По небу полуночи» (1939) тощо. Ці та інші його твори призели до звинувачень радянською критикою автора в анархо-індивідуалізмі. П. перестали друкувати. В атмосфері повної ізоляції П. написав трагедію «14 Красных Избушек» (1931, опубл. 1988) — про голод у російській провінції як наслідок сталінського «великого перелому» 1929. Значним художнім надбанням його прози 1930-х рр. стали також повісті «Джан» (1934) та «Река Потудань» (1937). Лише наприкінці 1980-х pp. вийшли друком найвизначніші твори П., написані на межі 1920–30-х pp.: «Чевенгур» (1929), «Котлован» (1930) та «Ювенильное море» (1934), що складають своєрідну трилогію-літопис трагічної сталінської доби. До початку 2-ї світової війни письменник співпрацював із кількома московськими літературними журналами. 1941 його разом із сім’єю евакуювали до Уфи. Від жовтня 1942 — спеціальний кореспондент газети «Червона зірка». Помер від сухот, заразившись хворобою від сина, який 1938 був заарештований за «антирадянську агітацію», а 1941 звільнений із табору. Багато творчих задумів П. залишилися незавершеними, проте, як вважав письменник, «для великого треба небагато. Коротке людське життя цілком достатнє для здійснення всіх бажаних справ і для цілковитого задоволення усіх пристрастей. А хто не встигає, той не встигне ніколи, навіть якщо стане безсмертним». П. є прототипом головного героя роману «Коростишівський Платонов» О. Клименка (К., 2010); твір в авторському перекладі надруковано на батьківщині письменника — у воронезькому журналі «Подъем» (2012, № 5).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Собрание сочинений: В 8 т. Москва, 2003; Собрание сочинений: В 5 т. Москва, 2009; Малое собрание сочинений. С.-Петербург, 2014; укр. перекл. — Назустріч людям // Повісті та оповідання. К., 1986.
Рекомендована література
- Шубин Л. Поиски смысла отдельного и общего существования: Об Андрее Платонове. Москва, 1987;
- Васильев В. Андрей Платонов: Очерк жизни и творчества. Москва, 1990;
- Творчество Андрея Платонова: Исследования и материалы: Библиография. С.-Петербург, 1995;
- Ніколенко О. Антиутопія у світовій літературі // Зарубіжна літ-ра. 1998. № 1;
- Назарець В. Платонов А. П. // Зарубіжні письменники: Енциклопед. довід.: У 2 т. Т. 2. Т., 2006;
- Варламов А. Андрей Платонов. Москва, 2011;
- Алейников О. Андрей Платонов и его роман «Чевенгур». Воронеж, 2013;
- Роженцева Е. А. П. Платонов в жизни и творчестве. Москва, 2014.
Завантажити статтю
