ПІВ­НЯ́К Ген­надій Григорович (23. 10. 1940, м. Олександрія Кірово­градської обл.) —гірничий інженер-електромеханік, організатор вищої технічної освіти. Доктор технічних наук (1982), професор (1983), академік НАНУ (1997). Заслужений діяч науки і техніки України (1990). Державна премія України в галузі науки і техніки (1998, 2005). Премія імені С. Лебедєва НАНУ (1996). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (1999), 4-го (2004) ступенів. Повний кавалер ордена «За заслуги» (2012, 2015, 2021). Державні нагороди СРСР. Закінчив Дні­пропетровський гірничий ін­ститут (1963), де від­тоді й працює (нині Національний технічний університет «Дні­провська політехніка»): від 1976 — завідувач кафедри електрифікації гірничих робіт і промислових під­приємств, 1981–82 — проректор з на­вчальної роботи, 1982–2021 — ректор, від 2021 — почесний ректор, професор кафедри електро­енергетики. Наукова діяльність спрямована на виріше­н­ня фізико-технічних про­блем пере­творе­н­ня й регулюва­н­ня параметрів електромагнітної енергії, роз­робле­н­ня наукових основ створе­н­ня нових технологій, устаткува­н­ня та засобів управлі­н­ня, що забезпечують ефективність та без­пеку гірничо-металургійного виробництва. У цьому науковому напрямі вчений виконав фундаментальні дослідже­н­ня й отримав результати, ви­знані в Україні та за кордоном. Він створив загальну теорію, принципи побудови й методи синтезу потужних систем електромагнітної пере­дачі енергії під­вищеної частоти для «інтелектуальних» мереж, роз­винув теорію електротехнологічних високодобротних систем струму під­вищеної частоти як специфічного класу резонансних високоефективних нелінійних електричних мереж, виконав комплекс досліджень пере­хідних і сталих режимів пере­дачі електромагнітної енергії на під­вищеній частоті в неоднорідних мережах із роз­поділеними параметрами та нестаціонарними точками від­бору потужності. Спільно зі своїми учнями П. роз­робив наукові основи створе­н­ня енергоефективних систем електропо­стача­н­ня під­приємств з викори­ста­н­ням комплексних критеріїв надійності та якості як складових роз­витку децентралізованої енергетики. Роз­винув теорію електромагнітної сумісності систем електропо­стача­н­ня під­приємств із нелінійними навантаже­н­нями, що полягає в отриман­ні нових залежностей інтергармонічного спектра та амплітудно-частотних характеристик параметрів режиму. У наукових працях ви­вчено про­блеми автоматизації складних електро­енергетичних комплексів та ефективного енергозабезпече­н­ня, електромеханічні системи складної структури, системи автоматизованого електро­приводу технологічних установок. Роз­роблено наукові основи створе­н­ня інформаційних технологій та «інтелектуальних» систем гірничо-металургійного виробництва, за­пропоновано когенераційні й теплонасосні технології викори­ста­н­ня викидного тепла. Під його керівництвом у вузі впроваджено європейські принципи організації на­вчального процесу та забезпече­н­ня якості вищої освіти, роз­винено спів­працю із понад 100 зарубіжними партнерами із майже 50-ти країн Європи, Азії, Америки, на між­дисциплінарній основі за­проваджено між­народні про­грами по­двійного диплому та дуальної освіти.