Вовк Руслан Володимирович

ВОВК Руслан Володимирович (02. 04. 1966, м. Зміїв, нині Чугуївського р-ну Харківської обл.) — фізик. Син В. Вовка. Доктор фізико-математичних наук (2008), професор (2012), академік НАНУ (2024). Премія НАНУ імені Л. Шубнікова (2019). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2020). Закінчив Харківський університет (1990), де відтоді й працює: 2008–12 та від 2016 — професор, 2012–16 — завідувач кафедри фізики низьких температур, 2010–12 — керівник проблемної науково-дослідної лабораторії при цій кафедрі, водночас від 2008 — професор кафедри експериментальної фізики, від 2013 — декан фізичного факультету. Від 2000 за сумісництвом — в Українському університеті залізничного транспорту (Харків): 2006–11 — засновник і завідувач кафедри загальнотехнічних дисциплін, водночас 2008–17 — завідувач, 2017–21 — професор кафедри фізики, від 2021 — професор кафедри вищої математики та фізики. Головний редактор «Вісника Харківського національного університету. Серія “Фізика”» (від 2013) та «Збірника наукових праць Українського університету залізничного транспорту» (від 2016). У 2002–04 проходив наукове стажування в Університеті у м. Ексетер (Велика Британія) у відомій групі «Квантових рідин» під керівництвом А.-Ф.-Дж. Віатта. 2004 у складі цієї групи отримав Золоту медаль Європейського наукового співтовариства. Розв’язав низку важливих наукових задач щодо встановлення закономірностей часової та просторової еволюції анізотропних бозонних систем у надплинному 4Не. Розвинув наукові основи нового напряму фізики низьких і наднизьких температур — динаміки підсистем квазічастинкових збуджень в умовах структурної і кінематичної анізотропії. Розробив експериментальну технологію роздільного детектування високо- і низькоенергетичних фононів у надплинних квантових рідинах, а також встановив закономірності генерації «гарячих» h-фононів на різних етапах поширення «холодного» l-фононного імпульсу. Вперше запропонував і реалізував метод дослідження процесів взаємодії декількох незалежних фононних пучків при їх зіткненні в надплинному 4Не і відкрив явище генерації «гарячої лінії» при наднизьких температурах. Засновник наукової школи з фізики високого тиску й екстремального стану речовини, основними напрямами досліджень якої є: топологічні особливості поверхні Фермі дихалькогенідів перехідних металів під дією високого одновісного тиску (до 8 кбар); вплив високого гідростатичного тиску (до 25 кбар) на псевдощілинну й флуктуаційну аномалії, а також некогеретний електротранспорт у нестихіометричних ВТНП-купратах; надвисокий тиск (від 300 кбар до 1,5 Гбар) на топологічні фазові переходи в новітніх матеріалах поліфункціонального призначення; використання високого тиску при синтезі новітніх нанокомпозитних матеріалів методом електроконсолідації; екстремальний стан речовини, зокрема надпровідність і надплинність при низьких і наднизьких температурах, а також вплив структурної та кінематичної анізотропії на еволюцію квазічастинкових підсистем у квантових середовищах різної морфології в умовах дії екстремальних зовнішніх чинників.

Завантажити статтю