Вовк Руслан Володимирович

ВОВК Руслан Володимирович (02. 04. 1966, м. Зміїв, нині Чугуївського р-ну Харківської обл.) — фізик. Син В. Вовка. Доктор фізико-математичних наук (2008), професор (2012), академік НАНУ (2024). Премія НАНУ імені Л. Шубнікова (2019). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2020). Закінчив Харківський університет (1990), де від­тоді й працює: 2008—12 та від 2016 — професор, 2012—16 — завідувач кафедри фізики низьких температур, 2010—12 — керівник про­блемної науково-дослідної лабораторії при цій кафедрі, водночас від 2008 — професор кафедри екс­периментальної фізики, від 2013 — декан фізичного факультету. Від 2000 за сумісництвом — в Українському університеті залізничного транс­порту (Харків): 2006—11 — засновник і завідувач кафедри загальнотехнічних дисциплін, водночас 2008—17 — завідувач, 2017—21 — професор кафедри фізики, від 2021 — професор кафедри вищої математики та фізики. Головний редактор «Вісника Харківського національного університету. Серія “Фізика”» (від 2013) та «Збірника наукових праць Українського університету залізничного транс­порту» (від 2016). У 2002—04 проходив наукове стажува­н­ня в Університеті у м. Ексетер (Велика Британія) у ві­домій групі «Квантових рідин» під керівництвом А.-Ф.-Дж. Віат­та. 2004 у складі цієї групи отримав Золоту медаль Європейського наукового спів­товариства. Роз­вʼязав низку важливих наукових задач щодо встановле­н­ня закономірностей часової та просторової еволюції анізотропних бозон­них систем у надплин­ному 4Не. Роз­винув наукові основи нового напряму фізики низьких і наднизьких температур — динаміки під­систем квазічастинкових збуджень в умовах структурної і кінематичної анізотропії. Роз­робив екс­периментальну технологію роз­дільного детектува­н­ня високо- і низько­енергетичних фононів у надплин­них квантових рідинах, а також встановив закономірності генерації «гарячих» h-фононів на різних етапах пошире­н­ня «холодного» l-фонон­ного імпульсу. Вперше за­пропонував і реалізував метод дослідже­н­ня процесів взаємодії декількох незалежних фонон­них пучків при їх зі­ткнен­ні в надплин­ному 4Не і від­крив явище генерації «гарячої лінії» при наднизьких температурах. Засновник наукової школи з фізики високого тиску й екс­тремального стану речовини, основними напрямами досліджень якої є: топологічні особливості поверх­ні Фермі дихалькогенідів пере­хідних металів під дією високого одновісного тиску (до 8 кбар); вплив високого гідро­статичного тиску (до 25 кбар) на псевдощілин­ну й флуктуаційну аномалії, а також некогеретний електротранс­порт у нестихіометричних ВТНП-купратах; надвисокий тиск (від 300 кбар до 1,5 Гбар) на топологічні фазові пере­ходи в новітніх матеріалах поліфункціонального при­значе­н­ня; викори­ста­н­ня високого тиску при синтезі новітніх нанокомпозитних матеріалів методом електроконсолідації; екс­тремальний стан речовини, зокрема над­провід­ність і надплин­ність при низьких і наднизьких температурах, а також вплив структурної та кінематичної анізотропії на еволюцію квазічастинкових під­систем у квантових середовищах різної морфології в умовах дії екс­тремальних зовнішніх чин­ників.

Завантажити статтю