Богатирьов Олексій Степанович
Визначення і загальна характеристика
БОГАТИРЬО́В Олексій Степанович (27. 07. 1931, Харків — 17. 02. 2004, Київ) — фахівець у галузі радіоелектроніки. Державна премія СРСР (1986). Освіту здобував самотужки. Закінчив екстерном середню школу в м. Загорськ Московської обл. (1950), де працював 1948–75 на місцевому оптико-механічному заводі. Від 1975 — провідний спеціаліст Науково-виробничого об’єднання «Маяк», де очолив науково-дослідну лабораторію відновлення фонограм, від 1998 — директор Державного науково-виробничого підприємства «Дельта» в Києві. Під керівництвом Б. у лабораторії створено низку методик відтворення зашумлених фонограм, згідно з якими був впроваджений спеціальний комплекс для вторинного оброблення акустичної інформації. Це дозволило реставрувати записи творів М. Кропивницького, М. Лисенка, а також значну кількість фонограм із голосами О. Вертинського, А. Ахматової, М. Гумільова, С. Єсеніна, В. Маяковського, В. Козіна, П. Лещенка, І. Юр’євої, В. Висоцького. Він зібрав унікальний фонд реставрованих фонограм видатних історичних особистостей та культурних діячів. 2001 випущено компакт-диск «“Кобзар” Тараса Шевченка», де вірш «Думи мої» читає М. Кропивницький (реставрація Б. запису 1906). За роки діяльності він отримав 105 авторських свідоцтв на винаходи, 7 з яких визнано Комітетом по винаходам СРСР як особливо важливі; за розробки в галузі радіотехніки та електроніки нагороджений золотою, срібною та бронзовою медалями ВДНГ СРСР, 11-ма дипломами 1-го ступеня союзного значення. Про Б. на Київській студія документальних фільмів знято стрічку «Дело жизни» (1985).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
