Богатирьов Олексій Степанович

Визначення і загальна характеристика

БОГАТИРЬО́В Олексій Степанович (27. 07. 1931, Харків — 17. 02. 2004, Київ) — фахівець у галузі радіо­електроніки. Державна премія СРСР (1986). Освіту здобував самотужки. Закінчив екс­терном середню школу в м. Загорськ Московської обл. (1950), де працював 1948—75 на місцевому оптико-механічному заводі. Від 1975 — провід­ний спеціаліст Науково-виробничого обʼ­єд­на­н­ня «Маяк», де очолив науково-дослідну лабораторію від­новле­н­ня фоно­грам, від 1998 — директор Державного науково-виробничого під­приємства «Дельта» в Києві. Під керівництвом Б. у лабораторії створено низку методик від­творе­н­ня зашумлених фоно­грам, згідно з якими був впроваджений спеціальний комплекс для вторин­ного обробле­н­ня акустичної інформації. Це до­зволило ре­ставрувати записи творів М. Кропивницького, М. Лисенка, а також значну кількість фоно­грам із голосами О. Вертинського, А. Ахматової, М. Гумільова, С. Єсеніна, В. Маяковського, В. Козіна, П. Лещенка, І. Юрʼєвої, В. Висоцького. Він зібрав унікальний фонд ре­ставрованих фоно­грам видатних історичних особистостей та культурних діячів. 2001 випущено компакт-диск «“Кобзар” Тараса Шевченка», де вірш «Думи мої» читає М. Кропивницький (ре­ставрація Б. запису 1906). За роки діяльності він отримав 105 авторських свідоцтв на винаходи, 7 з яких ви­знано Комітетом по винаходам СРСР як особливо важливі; за роз­робки в галузі радіотехніки та електроніки нагороджений золотою, срібною та бронзовою медалями ВДНГ СРСР, 11-ма дипломами 1-го ступеня союзного значе­н­ня. Про Б. на Київській студія документальних фільмів знято стрічку «Дело жизни» (1985).

Літ.: Борисов Р. Комната, в которой живет звук // Моск. комсомолец. 1972, 27 мая; Новиков Ю. Музичні сюр­призи електроніки // Веч. Київ. 1980, 27 берез.; Молчанов В. Стал голос живым // Правда. 1981, 22 авг.; Ермолаева И. Услышать голоса истории // Техника молодежи. 1986. № 4.

В. В. Кузик

Завантажити статтю