Войцеховський Богдан В’ячеславович

ВОЙЦЕХО́ВСЬКИЙ Бог­дан Вʼячеславович (22. 01. 1922, с. Сорока Липовецького пов. Київської губ., нині Він­ницького р-ну Він­ницької обл. — 21. 08. 1999, м. Ґрафтон, шт. Західна Вірджинія, США) — фахівець у галузі механіки детонаційних процесів. Доктор технічних наук (1961), академік РАН (1991). Ленінська премія (1965). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. Закінчив Московський інженерно-фізичний ін­ститут (1953). Працював у Всесоюзному НДІ екс­периментальної фізики (м. Саров, РФ, 1954—56); Московському фізико-технічному ін­ституті (1956—58); від 1958 — завідувач від­ділу швидкоплин­них процесів, водночас 1965—73 — за­ступник директора Ін­ституту гідродинаміки Сибірського від­діле­н­ня РАН (м. Новосибірськ, РФ). Водночас від 1959 викладав у Новосибірському університеті: 1962—73 — завідувач кафедри фізики швидкоплин­них процесів. Від 1996 — у США. Ви­вчав про­блеми гідро- і газодинаміки, зокрема дослідив детонацію газів, високонапірні імпульсні та без­перервні струмені гідро­проводу і його за­стосува­н­ня для руйнува­н­ня гірських порід, ударного бурі­н­ня, обробле­н­ня металів. Роз­робив метод захисту танкової броні від кумулятивних снарядів, агрегат для роз­різа­н­ня від­працьованих атомних реакторів з метою регенерації ядерного палива тощо. Досліджував пита­н­ня атмо­сферної електрики, зокрема йому вдалося від­творити в лабораторних умовах обʼємно-заряджені хмари й показати їх звʼязок з явищем «вогнів Святого Ельма» (ці дослідже­н­ня стали основою створе­н­ня нової моделі кульової блискавки).

Завантажити статтю