Ґомберґ Мозес
Визначення і загальна характеристика
ҐО́МБЕРҐ Мозес (Мойсей Гершкович; 27. 01(08. 02). 1866, м. Єлисаветград, нині Кропивницький — 12. 02. 1947, м. Анн-Арбор, шт. Мічиґан, США) — хімік. Член Національної АН США (1914). Президент Американського хімічного товариства (від 1931). Навчався у Єлисаветградській чоловічій класичній гімназії (1878–84). У 1884 разом із родиною емігрував у США. Здобув ступені бакалавра (1890) та магістра (1892) у Мічиґанському університеті (Анн-Арбор; 1894 під керівництвом А. Праскота захистив докторську дисертацію «Реакції кофеїну»), де потім із перервою й працював: від 1904 — професор (від 1936 — почесний професор), водночас 1927–36 — декан хімічного факультету. 1896–97 — у лабораторії А. фон Байєра в Мюнхенському університеті та в лабораторії Ю.-Л. Мейєра в Гайдельберзькому університеті (обидва — Німеччина). Під час 1-ї світової війни керував дослідженнями бойових отруйних речовин при Військово-хімічній службі США. Основні наукові праці Ґ. стосуються проблем вивчення хімії вільних радикалів. 1897 він синтезував тетрафенілметил, започаткувавши дослідження поліарилалканів, 1900 виявив існування трифенілметильних радикалів (отримання триарилметильних радикалів дегалогенуванням триарилметилгалогенідів під дією срібла — реакція Ґ.), 1924 розробив спосіб отримання диарилів конденсацією солей диазонія з ароматичними або гетероциклічними сполуками (реакція Ґ.–Бахмана). 1915 запропонував промисловий спосіб синтезу етиленхлоргідрину — проміжного продукту для отримання іприту. Створив перший придатний для використання антифриз для автомобілів. У Кропивницькому його ім’ям названо вулицю.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
