Ґомберґ Мозес

ҐО́МБЕРҐ Мозес (Мойсей Гершкович; 27. 01(08. 02). 1866, м. Єлисавет­град, нині Кропивницький — 12. 02. 1947, м. Анн-Арбор, шт. Мічиґан, США) — хімік. Член Національної АН США (1914). Президент Американського хімічного товариства (від 1931). На­вчався у Єлисавет­градській чоловічій класичній гімназії (1878—84). У 1884 разом із родиною емігрував у США. Здобув ступені бакалавра (1890) та магістра (1892) у Мічиґанському університеті (Анн-Арбор; 1894 під керівництвом А. Праскота захистив докторську дисертацію «Реакції кофеїну»), де потім із пере­рвою й працював: від 1904 — професор (від 1936 — почесний професор), водночас 1927—36 — декан хімічного факультету. 1896—97 — у лабораторії А. фон Байєра в Мюнхенському університеті та в лабораторії Ю.-Л. Мейєра в Гайдельберзькому університеті (обидва — Німеч­чина). Під час 1-ї світової війни керував дослідже­н­нями бо­йових отруйних речовин при Військово-хімічній службі США. Основні наукові праці Ґ. стосуються про­блем ви­вче­н­ня хімії вільних радикалів. 1897 він синтезував тетрафенілметил, започаткувавши дослідже­н­ня поліарилалканів, 1900 виявив існува­н­ня трифенілметильних радикалів (отрима­н­ня триарилметильних радикалів дегалогенува­н­ням триарилметилгалогенідів під дією срібла — реакція Ґ.), 1924 роз­робив спосіб отрима­н­ня диарилів конденсацією солей диазонія з ароматичними або гетероциклічними сполуками (реакція Ґ.—Бахмана). 1915 за­пропонував промисловий спосіб синтезу етиленхлоргідрину — проміжного продукту для отрима­н­ня іприту. Створив перший придатний для викори­ста­н­ня антифриз для автомобілів. У Кропивницькому його імʼям на­звано вулицю.

Завантажити статтю