Беллін Емілій Федорович

Визначення і загальна характеристика

БЕЛЛІ́Н Емілій Федорович (15. 02. 1852, Берлін — 29. 04(12. 05). 1902, Харків) — лікар. Доктор медицини (1888), професор (1892). У 1860 разом із родиною переїхав до Харкова. Закінчив Харківський університет (1874), де відтоді й працював у хірургічній факультетській клініці асистентом В. Грубе (до 1876). Був земським лікарем Лебединського (Харківської губернії) та Гайворонського (Курської губернії) повітів. 1877–79 — ординатор шпиталю Червоного хреста у Харкові; від 1879 — старший поліцейський міський лікар. Водночас від 1888 — приват-доцент, згодом — професор Харківського університету. Секретар Харківського медичного товариства (1888–98). Ініціатор створення у Харкові Товариства нічних чергувань лікарів (1897). У зв’язку з тяжким захворюванням 1899 припинив діяльність, останні роки життя мешкав у Сумах. Основні наукові дослідження присвячені питанням судової медицини та криміналістики. Один із засновників вітчизняної судово-медичної гінекології, укладач атласу «Судебная медицина растления» (Санкт-Петербург, 1898), присвяченого експертизі статевих злочинів. Зробив вагомий внесок у формування судової балістики. Популяризував серед студентів та громадськості новий метод кримінальної реєстрації та ідентифікації особи злочинця — антропометрію. Вивчав питання боротьби з інфекційними хворобами, санітарії водопостачання у Харкові.

Завантажити статтю