ПА́ВОДОК — порівняно короткочасний, швидкий і неперіодичний під­йом рівня води у будь-якому фіксованому створі річки, що завершується майже таким же швидким спадом. За­звичай виникає в результаті рясних дощів; в умовах не­стійкої зими може бути об­умовлений швидким сніготане­н­ням, попусками води з водо­сховищ. На від­міну від повені (водопі­л­ля; фази водного режиму річки, яка щорічно по­вторюється у той самий сезон і характеризується найбільшою водністю), П. спо­стерігаються нерегулярно, в будь-який час року. Вони можуть пере­вищувати найбільший рівень і витрату води водопі­л­ля. За частого випа­да­н­ня дощів окремі П. можуть накладатися один на одного, формуючи багатопіковий П. тривалістю до кількох тижнів. Якщо П. утворюється внаслідок швидкого збільше­н­ня витрати води на окремій ділянці річки або її притоці, то він поширюється вниз за течією з великою швидкістю, що досягає на рівнин­них ділянках річок 5 км/год., а на гірських — 45 км/год. Висота таких П. вниз за течією за­звичай скорочується, а довжина і тривалість збільшуються, від­бувається роз­пластува­н­ня паводкової хвилі. Найбільше паводконебезпечні серед українських регіонів — Українські Карпати, Закарпаття та Прикарпаття. Там періодично трапляються П. рівня стихійного лиха, зокрема у 1969 (червень), 1998 (листопад), 2001 (до повені додався П., квітень), 2008 (липень), 2010 (червень—липень), 2020 (червень).