Санченко Антон Віталійович

СА́НЧЕНКО Антон Віталі­йович (29. 07. 1966, Херсон) — прозаїк-мариніст, публіцист, пере­кладач, видавець. Закінчив Херсонське морехідне училище рибної промисловості (1986), філологічний факультет Київського університету (2005). Був начальником радіо­станції на суднах, за­ймався під­приємництвом, роз­робляв пошукові системи, заснував видавництво «Електрокнига». Як колумніст та літературний оглядач працював у журналах «Країна» і «Тиждень», як рецензент — на сайті «Літакцент». Засновник і куратор конкурсу мариністики «Мателот». Автор книг прози «Баркароли», «Весі­л­ля з Європою» (обидві — 2008), «Нариси бурси» (2011), «Левантійські канікули» (2014), «Круз та Лис» (2020), «Виїзна віза» (2022; усі — Київ) та «Земля Георгія» (Л., 2016). Пере­клав історичну роз­відку «Принц Енріке Мореплавець» Ч.-Р. Бізлі (К., 2015), книгу оповідань «Фортуна капітана Блада» Р. Сабатіні (Т., 2016), роман «Терор» Д. Сім­монса (К., 2019), повість «Зухвалі капітани» Р. Кіплінґа (2019), роман «Коли пробʼють вісім склянок» А. Макліна (2022; обидва — Тернопіль).