П’янида Борис Петрович
П’ЯНИ́ДА Борис Петрович (28. 11. 1935, с. Дячкове Диканського, нині Полтавського р-ну Полтавської обл. — 16. 11. 2020, смт Буди Харківського р-ну Харківської обл.) — художник фарфору. Батько Ю. П’яниди. Заслужений художник України (1999). Член НСХУ (1966). Закінчив Миргородський керамічний технікум (Полтавська обл., 1959; викладачі Л. Статкевич, В. Панащатенко). Працював у Будах на фаянсовому заводі (1959–96), викладав у дитячій художній школі народного мистецтва (1996–97). Створені П. набори, гарнітури й комплекти посуду, декоративні вази й тарелі вирізняються витонченістю, багатством форм; виробам притаманні образність, краса візерунків і пластики з яскраво вираженою народністю. Започаткував на заводі підполивне малювання фарбами, розчинами солей і барвними оксидами металів, зокрема кобальту, нікелю, марганцю. Від середини 1990-х рр., коли підприємство припинило діяльність, П. зайнявся графікою. Його роботи елегантні, класично вивірені й композиційно чіткі. Учасник мистецьких виставок у Харкові (від 1962), Москві (від 1964), Києві (від 1966), а також міжнародних художніх і промислових ярмарків у Токіо, Парижі, Заґребі, Ляйпцизі (Німеччина), Ріо-де-Жанейро (Бразилія), Познані (Польща), Монреалі (Канада). Персональні виставки — у Харкові (1986, 1995, 2016). Твори зберігаються у музеях Запоріжжя, Полтави, Сум, Харкова, Чернігова, Буд, Лозової (Харківська обл.), Диканьки, Миргорода, Опішні (усі — Полтавська обл.), Державному історичному музеї, Музеї-садибі Кусково (обидва — Москва).
Додаткові відомості
- Основні твори
- декоративні тарелі — «Реве та стогне Дніпро широкий» (1961), «Пожежа в степу» (1965), «Весна» («Ох! Зірка в серце впала»), «Їхав козак на війноньку» (обидві — 1970), «Впала ніч» (1973), «Танок птахів» (1974), «Скорбота» (1981), «Ранок» (1982), «Нічна птаха», «Тривога» (обидві — 1983), «Ой, під вишнею…» (1984), «Кує зозуля», «Хліб» (обидві — 1985), «Покоси» (1986), «Квіти рідного краю» (1987), «Долина квітів», «І день і ніч», «В гостях у мами», «Сумно мамі» (усі — 1996), «Ідуть дощі», «Ліс» (обидві — 2000); набори посуду — для квасу («Сутінки», 1968), для молочних страв («Щедрий вечір», 1970), для води («Ой, весно!», 1971; «Вечір», 1976), для десерту («Синє цвітіння», 1974), для плову («Оазис», 1975), для кави («Сині ночі», 1982–83), для риби («Срібна квітка», 1985), для закусок («Берег», 1987), для вина («Вечори на хуторі поблизу Диканьки», 1993–96); столові набори — «Сад», «Віночок» (обидва — 1972), «Блакитні тополі» (1974), «Криниця» (1976), «Ранкові роси» (1977), «Надія» (1977–79), «Бузковий вечір» (1982–83); столовий гарнітур «Лугові квіти» (1975–76); набір для українських страв «Соняшники» (1982–83, 2 варіанти в бузковій і кобальтовій тональності); декоративні вази — «Ніч над містом», «Пам’яті батька», «Старий парк» (усі — 1984), «Дорога в космос», «Кали» (обидві — 1985); комплект для вареників «Ягода» (1985), «Чорнобривці» (1996).
Рекомендована література
- Панасюк С. З творчим вогником // Будян. фаянс. 1965, 18 груд.;
- Ханко В. М. Фаянс Бориса П’яниди // Народна творчість та етнографія. 1986. № 5;
- Мизгіна В. Будянський фаянс. 110 років: Каталог. Х., 1997;
- Ханко В. М. Феномен маестро фаянсу Бориса П’яниди з Буд, що на Харківщині // Образотворче мистецтво. 2019. № 3.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
