Путілін Іван Іванович

ПУТІ́ЛІН Іван Іванович (15. 11. 1883, м. Феодосія, нині АР Крим — 09. 03. 1954, Київ) — астроном. Чоловік Н. Путіліної. Кандидат фізико-математичних наук (1936). Астрономією почав цікавитися ще під час на­вча­н­ня в гімназії. 1910 спо­стерігав за кометою Гал­лея (ви­значив її положе­н­ня серед зір, оцінив блиск голови, роз­міще­н­ня та довжину хвоста); 1911 — комету Брукса та метеори (від 29 липня до 16 серпня зареєстрував 99 штук). На­вчався в Московському університеті (1912—16), де 1924—33 й працював: 1924—26 — бібліотекарем, 1927—33 — науковим спів­робітником Астрономо-геодезичного ін­ституту. У 1916—24 служив у армії (1922—24 — у корпусі військових топо­графів). За сумісництвом 1930—33 викладав у Московському енергетичному ін­ституті. 1934—41, 1944—54 — у Київському університеті: 1934—41, 1944—54 — доцент, водночас 1934—41 та 1944—46 — старший науковий спів­робітник Астрономічної обсерваторії; 1937—41 — професор Ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації викладачів при Наркомосі УРСР. 1941—42 — у радянській армії. 1942—44 — доцент обʼ­єд­наного Українського університету та Кзил-Ординського педагогічного ін­ституту (Казах­стан). Наукові дослідже­н­ня: небесна механіка; малі планети. Ви­вчав рух астероїдів, їхню фізичну природу, походже­н­ня та звʼязок з іншими тілами Сонячної системи. Досліджував різні небесні тіла, місячні затемне­н­ня, сріблясті хмари тощо. На основі власних спо­стережень на меридіан­ному колі склав каталог положень червоних змін­них зір. Автор моно­графії «Малые планеты» (Москва, 1953), що на той час була унікальною для світової наукової літератури. Засновник (1939) і перший голова Київського від­діле­н­ня Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства; член Комісії з небесної механіки АН СРСР, Комісії з комет, метеорів і астероїдів АН СРСР і Метеоритної комісії АН УРСР. 1991 на його честь на­звано малу планету № 3577.

Завантажити статтю