Прип’ять

ПРИ́П’ЯТЬ — ріка в Україні та Білорусі. П. — найбільша за площею басейну (114,3 тис. км²) і водністю права притока Дніпра, друга (після Десни) за довжиною — 748 км. Бере початок у Волинській обл. (побл. с. Гуполи Ковельського р-ну), тече бл. 200 км територією України, потім бл. 480 км — територією Брестської та Гомельської обл. Білорусі. Гирлова ділянка П. завдовжки 70 км від с. Красне (у Чорнобильській зоні відчуження, нині зняте з обліку) до впадіння у Київське водосховище знаходиться в межах Київської обл. На українську частину басейну ріки припадає 57 %, на білоруську — 43 % площі водозбору. П. тече переважно Поліською низовиною у низьких заболочених берегах. Найбільші правобережні притоки стікають з Волинської височини, найбільші ліві — з Білоруської височини, що є вододілом між басейнами Чорного моря і Балтійського моря. Долина П. у верхів’ї виявлена слабо, у пониззі — чіткіше, ширина 5—8 км. Заплава розвинута по всій довжині, виділяють 2 надзаплавні тераси. Ширина заплави у верхній течії 2—4 км і більше; в окремі роки сильно затоплюється. У пониззі ширина заплави — 10—15 км. Річище П. у верхів’ї каналізоване; нижче — звивисте, утворює меандри, стариці, багато проток, є піщані о-ви. Ширина ріки у верхів’ї до 40 м, у середині течії — 50—70 м, у пониззі — 100—250 м, при впадінні у Київське водосховище — 4—5 км. Похил ріки 0,08 мкм, добре розвинута гідрографічна мережа (10,5 тис. малих і середніх річок у басейні). У зв’язку з проведенням осушувальних меліорацій більшість приток повністю або частково каналізовано. Найбільші праві притоки течуть (або ж починаються) на території України — Турія, Стохід, Стир, Горинь, Ствига, Уборть, Словечна, Жолонь, Уж; ліві течуть територією Білорусі — Ясельда, Бобрик, Цна, Случ, Птич (Пціч), Iпa, Віть, Брагінка. Живлення мішане. Для водного режиму характерна тривала весняна повінь, літньо-осіння межень порушується дощовими паводками. На весну припадає 60—65 % річного стоку, вода піднімається на 1—4 м, на ділянках із звуженою заплавою — на 7 м. Середня витрата води побл. м. Мозир (Гомельська обл.) становить 385 м³/сек., в гирлі — 404 м³/сек. (максимальна — бл. 6000 м³/сек.). Замерзає на початку грудня, скресає на початку березня. Коричнуватий колір П. зумовлений впливом болотних вод. Склад води гідрокарбонатний кальцієвий з мінералізацією навесні бл. 150 мг/дм³, у меженний період — 200 мг/дм³.

П. судноплавна на відстані 577 км від гирла. Сполучається Дніпровсько-Бузьким каналом через р. Піна з р. Мухавець, а далі з Західним Бугом; Дніпровсько-Німанським каналом через р. Щара з р. Німан. Внаслідок аварії на ЧАЕС 1986 ріка та її басейн зазнали забруднення; в пониззі уздовж берегів П. споруджено десятки кілометрів дамб для захисту ріки від радіоактивних речовин. Тут знаходиться тридцятикілометрова зона відчуження ЧАЕС, з якої виселені мешканці сіл, а також міст Прип’яті і Чорнобиля. На П. — міста Пінськ, Мозир, Наровля (усі — Білорусь). У басейні ріки — Прип’ятський національний парк (Гомельська обл.).

Літ.: Дрозд В. В., Ревера О. З. Река Припять. Минск, 1988; Алиев К. А., Ануфриев В. Н., Афанасьев С. А. и др. Управление трансграничным бассейном Днепра: суббасcейн реки Припяти. К., 2012; Хільчевський В. К., Гребінь В. В. Водні об’єкти України та рекреаційне оцінювання якості води. К., 2022.

В. К. Хільчевський, М. Р. Забокрицька

Рекомендована література

Дрозд В. В., Ревера О. З. Река Припять. Минск, 1988;
Алиев К. А., Ануфриев В. Н., Афанасьев С. А. и др. Управление трансграничным бассейном Днепра: суббасcейн реки Припяти. К., 2012;
Хільчевський В. К., Гребінь В. В. Водні об’єкти України та рекреаційне оцінювання якості води. К., 2022.