Розмір шрифту

A

Понтоппідан Генрік

ПОНТО́П­ПІ­ДАН Генрік (Pontoppidan Henrik; 24. 07. 1857, м. Фредерісія, Данія — 21. 08. 1943, Копенгаґен) — данський романіст і новеліст. Нобелівська премія з літератури (1917, спільно з К.-А. Гʼєл­лерупом) «за правдивий опис сучасного життя Данії». Народився у багатодітній родині пастора, змалку за­знав сильного впливу християнського вче­н­ня. Після закінче­н­ня середньої школи вступив до Політехнічної школи в Копенгаґені, проте 1879 залишив на­вча­н­ня й до 1882 працював в одній із сільських шіл, що від­крив його рідний брат Мортен. Від 1884 — у Копенгаґені, де по­зна­йомився з Ґ. Брандесом і брав активну часть у культурному житті столиці. 1887 повернувся в село до батьків, а від 1910 і до кінця життя мешкав у перед­місті Копенгаґена. Дебютував 1881 оповіда­н­ням «Et Endeligt» («Кінець життя») у тижневику «Udeog Hjemme» («За кордоном і вдома»), у тому ж році зʼявилася збірка його новел «Staekkede Vinger» («Під­тяті крила»). У них П. змальовує життя, про­блеми та конфлікти данської провінції, ідеалізує патріархальний побут сільського життя, якому в ролі своєрідного анти­прикладу проти­ставляє місто з його «техніцизмом». У ран­ніх творах він ви­ступає як письмен­ник, близький до натуралізму, хоча з часом у його творчості посилюються реалістичні тенденції. Згодом друкує збірки оповідань про життя данського села середини 19 ст. — «Landsbybilleder» («Сільські картини», 1883), «Fra Hytterne» («Із сільських хат», 1887) та ін., повісті «Nattevagt» («Нічна варта», 1894), «Den gamle Adam» («Старий Адам», 1895), «Hø jsang» («Пісня пісень», 1896) тощо, в яких порушено психологічні, етичні та моральні про­блеми тогочасного данського су­спільства. Найнебезпечнішою за­грозою для тогочасної Данії П. вважав порожнє базіка­н­ня, фразерство та лінощі, що зводять нанівець ідеї політичного та технічного про­гресу. Серед найві­доміших його творів — роман «Det forjfettede Land» («Обітована земля», 1891—95), де головний герой твору, пастор Ханстед, ро­зі­рвавши усі звʼязки зі своїм аристократичним оточе­н­ням, одружився із селянкою, намагався стати ближче до народу, влаштувати життя на засадах справжньої моральності, однак всі його зуси­л­ля виявилися ілюзорними, а сам він на­прикінці загинув; 8-томний роман «Lykke-Per» («Щасливець Пер», 1893—1904), в якому своєрідно по­єд­налися всі ті про­блеми, що хвилювали автора впродовж його творчого шляху — антагонізм релігії та вільнодумства, соціального про­гресу та патріархальних звичаїв, творчості та наслідува­н­ня традиції, конфлікту міста і провінції тощо, автобіо­графічні мотиви також зробили свій внесок у структуру роману, зокрема на­вча­н­ня пасторського сина у Політехнічній школі, захопле­н­ня біо­логією, вчителюва­н­ня у провінції, роз­думи провінціала про перипетії життя великого міста і країни загалом тощо, проте у своєму під­сумковому романі П. остаточно так і не від­повів на пита­н­ня, що його хвилювали, — ймовірно, саме тому сумно завершується твір про «щасливця» Пера, який лише в окремі хвилини життя вірив у свій талан, а на­справді щасливою людиною ніколи й не був; 5-томний роман-хроніка «De dødes Rige» («Царство мертвих», 1912—16), в якому на тлі числен­ної групи персонажів та широкої соціальної панорами су­спільно-політичного життя країни змальований радикальний політик, що прагне закцентувати увагу на про­блемах сучасного данського су­спільства, що стоїть перед складним вибором свого подальшого шляху. До числа найбільш значних творів, написаних П. упродовж на­ступних десятиліть, належить автобіо­графічний цикл творів із 5-ти книг: «Drengeaar» («Роки юності», 1933), «Hаmskifte» («Зміна шкіри», 1936), «Arvog Goeld» («Спадок і обовʼязок», 1938), «Familieliv» («Сімейне життя», 1940), «Under vejs til mig selv» («На шляху до самого себе», 1943). В остан­ній із них автор, пригадуючи бурхливі роки, коли нові книги й нові ідеї могли приголомшувати країну, зі­знається, що найголовнішою для нього завжди була творчість, якій варто від­даватися всією душею, інакше вона пере­творюється на злободен­не патяка­н­ня. Американський літературо­знавець данського походже­н­ня С. Рос­сел так оцінював внесок П. у сучасну йому літературу: «Жоден данський письмен­ник не від­творив свій час, свої про­блеми і життя своїх сучасників з такою точністю, як Понтоп­пі­дан». Українською мовою пере­кладено його книгу «Із хат» (Л., 1899), її було ви­дано як 11-е число першої серії «Літературно-наукової бібліотеки» (пере­кладача не за­значено).

Літ.: Ку­приянова И. Ран­нее творчество X. Понтоп­пи­дана // Ученые записки Ленингр. ун-та. 1959. № 276; Храповицька Г. Понтоп­пі­дан Генрік // Зарубіжні письмен­ники: Енциклопед. довід.: У 2 т. Т. 2. Т., 2006.

В. М. Назарець

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2023
Том ЕСУ:
стаття має лише електронну версію
Дата опублікування статті онлайн:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
данський романіст і новеліст
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
878951
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
47
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Понтоппідан Генрік / В. М. Назарець // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-878951.

Pontoppidan Henrik / V. M. Nazarets // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2023. – Available at: https://esu.com.ua/article-878951.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору