Шпак Петро Федорович

ШПАК Петро Федорович (17. 06. 1931, с. Дашківці Затонського, нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл. — 20. 04. 2002, Київ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1981), професор (1992), член-кореспондент НАНУ (1990). Державна премія УРСР (1977) та України (1991) в галузі науки і техніки, премії РМ СРСР (1981) та імені В. Вернадського АН УРСР (1989). Державні нагороди СРСР. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1953). Відтоді працював геологом Східницького нафтопромислу тресту «Бориславнафта» (Дрогобицька, нині Львівська обл.), старшим і головним геологом Битківського нафтопромислу об’єднання «Укрнафта» й управління «Надвірнанафта»; 1959–60 — головний геолог нафтопромислового управління «Долинанафта»; 1960–66 — директор новоствореної Надвірнянської контори розвідувального буріння тресту «Прикарпатбурнафта» (усі — Івано-Франківська обл.), начальник геологічного відділу, головний геолог об’єднання «Укрзахіднафтогаз». 1966–67 — начальник Головного управління пошукових і розвідувальх робіт нафтових і газових родовищ в Україні, член колегії Міністерства геології СРСР; 1967–82 — Міністр геології УРСР. 1982–84 — завідувач лабораторії, 1984–92 — завідувач відділу нафтогазоносних провінцій, 1992–97 — директор, 1997–2002 — радник при дирекції Інституту геологічних наук НАНУ (Київ). Водночас від 1997 — радник президента НАНУ з проблем нафти і газу. Ш. був ініціатором і одним з авторів розроблення та впровадження стратегії пошуків покладів вуглеводнів, пов’язаних з міжкупольними структурами Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ), пошуків нафти і газу на великих глибинах у ДДЗ і Передкарпатському прогині, а також в акваторіях Чорного і Азовського морів. За його безпосередньої участі були виявлені й розвідані десятки родовищ нафти та газу. Наукові інтереси охоплювали проблеми вивчення особливостей геологічної будови нафтогазоносних регіонів, формування й просторового розміщення покладів вуглеводнів за величиною запасів і фазовим станом, прогнозування їх ресурсної бази та визначення оптимальних шляхів пошуків родовищ нафти й газу. Розробив принципи районування нафтогазоносних територій, у межах України виділив нафтогазоносні провінції, а в них у свою чергу — 9 нафтогазоносних областей. Важливим його науковим висновком є встановлення належності унікальних, великих і середніх скупчень вуглеводнів осадового чохла ДДЗ до депресій та їх схилів у кристалічному фундаменті. З позиції органічного походження вуглеводнів заклав наукову базу під уявлення про площину, деференціацію і вертикальну зональність розташування покладів вуглеводнів за фазовим станом, теоретично обґрунтував значні перспективи нафтогазоносності великих глибин. 2011 на будівлі Інституту геологічних наук НАНУ на вулиці Олеся Гончара, № 55б встановлено меморіальну дошку на честь Ш. Пр.: Методика комплексного прогнозирования нефтегазоносных локальных структур. К., 1982 (співавт.); О нефтегазогеологическом районировании и перспективах нефтегазоносности территории Украины // Геологический журнал. 1983. № 4; Геология шельфа УССР. Нефтегазоносность. К., 1986 (співавт.); Нафтові і газові ресурси України // Вісн. АНУ. 1991. № 9; Геологическое строение и нефтегазоносный потенциал Украины. К., 1992; Оценка нефтегазоносного потенциала подводных недр Черного и Азовского морей с позиций разломно блоковой тектоники. К., 1993 (співавт.); Підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт на нафту та газ на основі впровадження аерокосмогеологічних досліджень // Нафт. і газова пром-сть. 1993. № 4 (співавт.); Газогідрати Чорного моря — новий вид енергетичної сировини України // Вісн. НАНУ. 1994. № 11–12 (співавт.); Нафтогазоносність України і проблеми забезпечення вуглеводневою сировиною // Геологический журнал. 1996. № 1–2; Вуглеводневі ресурси рифогенно карбонатних комплексів нафтогазоносних регіонів України та перспективи їх освоєння // Там само. 1999. № 3 (співавт.).

Завантажити статтю