Шпак Петро Федорович

ШПАК Петро Федорович (17. 06. 1931, с. Дашківці Затонського, нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл. — 20. 04. 2002, Київ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1981), професор (1992), член-кореспондент НАНУ (1990). Державна премія УРСР (1977) та України (1991) в галузі науки і техніки, премії РМ СРСР (1981) та імені В. Вернадського АН УРСР (1989). Державні нагороди СРСР. Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1953). Від­тоді працював геологом Східницького нафто­промислу тресту «Бориславнафта» (Дрогобицька, нині Львівська обл.), старшим і головним геологом Битківського нафто­промислу обʼ­єд­на­н­ня «Укрнафта» й управлі­н­ня «На­двірнанафта»; 1959—60 — головний геолог нафто­промислового управлі­н­ня «Долинанафта»; 1960—66 — директор ново­створеної На­двірнянської контори роз­відувального бурі­н­ня тресту «Прикарпатбурнафта» (усі — Івано-Франківська обл.), начальник геологічного від­ділу, головний геолог обʼ­єд­на­н­ня «Укрзахіднафтогаз». 1966—67 — начальник Головного управлі­н­ня пошукових і роз­відувальх робіт нафтових і газових родовищ в Україні, член колегії Міністерства геології СРСР; 1967—82 — Міністр геології УРСР. 1982—84 — завідувач лабораторії, 1984—92 — завідувач від­ділу нафтогазоносних провінцій, 1992—97 — директор, 1997—2002 — радник при дирекції Ін­ституту геологічних наук НАНУ (Київ). Водночас від 1997 — радник президента НАНУ з про­блем нафти і газу. Ш. був ініціатором і одним з авторів роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня стратегії пошуків покладів вуглеводнів, повʼязаних з між­купольними структурами Дні­провсько-Донецької западини (ДДЗ), пошуків нафти і газу на великих глибинах у ДДЗ і Пере­дкарпатському прогині, а також в акваторіях Чорного і Азовського морів. За його без­посередньої участі були виявлені й роз­ві­дані десятки родовищ нафти та газу. Наукові інтереси охоплювали про­блеми ви­вче­н­ня особливостей геологічної будови нафтогазоносних регіонів, формува­н­ня й просторового роз­міще­н­ня покладів вуглеводнів за величиною запасів і фазовим станом, про­гнозува­н­ня їх ресурсної бази та ви­значе­н­ня оптимальних шляхів пошуків родовищ нафти й газу. Роз­робив принципи ра­йонува­н­ня нафтогазоносних територій, у межах України виділив нафтогазоносні провінції, а в них у свою чергу — 9 нафтогазоносних областей. Важливим його науковим висновком є встановле­н­ня належності унікальних, великих і середніх скупчень вуглеводнів осадового чохла ДДЗ до де­пресій та їх схилів у кри­сталічному фундаменті. З позиції органічного походже­н­ня вуглеводнів заклав наукову базу під уявле­н­ня про площину, деференціацію і вертикальну зональність роз­ташува­н­ня покладів вуглеводнів за фазовим станом, теоретично об­ґрунтував значні пер­спективи нафтогазоносності великих глибин. 2011 на будівлі Ін­ституту геологічних наук НАНУ на вулиці Олеся Гончара, № 55б встановлено меморіальну дошку на честь Ш. Пр.: Методика комплексного про­гнозирования нефтегазоносных локальных структур. К., 1982 (спів­авт.); О нефтегазогеологическом ра­йонировании и пер­спективах нефтегазоносности тер­ритории Украины // Геологический журнал. 1983. № 4; Геология шельфа УССР. Нефтегазоносность. К., 1986 (спів­авт.); Нафтові і газові ресурси України // Вісн. АНУ. 1991. № 9; Геологическое строение и нефтегазоносный потенциал Украины. К., 1992; Оценка нефтегазоносного потенциала по­дводных недр Черного и Азовского морей с позиций разломно блоковой тектоники. К., 1993 (спів­авт.); Під­вище­н­ня ефективності геологорозвідувальних робіт на нафту та газ на основі впровадже­н­ня аерокосмогеологічних досліджень // Нафт. і газова пром-сть. 1993. № 4 (спів­авт.); Газогідрати Чорного моря — новий вид енергетичної сировини України // Вісн. НАНУ. 1994. № 11—12 (спів­авт.); Нафтогазоносність України і про­блеми забезпече­н­ня вуглеводневою сировиною // Геологический журнал. 1996. № 1—2; Вуглеводневі ресурси рифоген­но карбонатних комплексів нафтогазоносних регіонів України та пер­спективи їх освоє­н­ня // Там само. 1999. № 3 (спів­авт.).

Завантажити статтю