Шнюков Євген Федорович

Визначення і загальна характеристика

ШНЮ́КОВ Євген Федорович (26. 03. 1930, м. Архангельськ, РФ — 01. 10. 2022, Київ) — геолог, мінералог, літолог. Брат Вадима, батько Катерини та Сергія Шнюкових. Доктор геолого-мінералогічних наук (1966), професор (1970), академік НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Державна премія (1989) та України (2000) у галузі науки і техніки, премія імені В. Вернадського АН УРСР (1982). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2000) та князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2015). Дитячі (до 2-ї світової війни) та юнацькі роки минули в Одесі. Закінчив Київський університет (1953). Працював 1956–57, 1959–69 та 1977–92 в Інституті геологічних наук АНУ (Київ): 1968–69 — заступник директора, 1977–92 — директор, завідувач відділу осадового рудоутворення; 1957–59 — в Інституті мінеральних ресурсів АН УРСР (Сімферополь); 1969–77 — завідувач відділу геології й геохімії осадового рудоутворення, водночас 1969–73 — заступник директора Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР; водночас 1978–2008 — директор Національного науково-природничого музею НАНУ; 1993–2017 — керівник Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАНУ; від 2018 — завідувач відділу проблем геології моря та осадочного рудоутворення, радник при керівництві Центру проблем морської геології, геоекології та осадового рудоутворення (усі — Київ). Головний редактор «Геологічного журналу» (1989–93) та журналу «Геологія і корисні копалини Світового океану» (від 2005). Один із засновників нової галузі геологічної науки — вчення про Світовий океан та його корисні копалини, творець всесвітньо відомої наукової школи з морської геології й осадового рудоутворення. Вивчав осадові залізні та марганцеві руди України, геологію Азовського і Чорного морів, зокрема чорноморського шельфу, грязьовий вулканізм, газогідрати Чорного моря, провадив комплексні геолого-геофізичні та металогенічні дослідження дна Світового океану. Науковими колективами під його керівництвом отримано багато відкриттів і винаходів у галузі осадового рудогенезу, грязьового вулканізму, геології морського дна, зокрема й щодо наявності залізних руд, золота, залізо-марганцевих конкрецій та перспектив нафтогазо- та гідратоносності Чорного моря. Ініціатор і керівник значної кількості українських та міжнародних морських експедицій в Азовському, Чорному, Середземному морях, а також Індійському та Атлантичному океанах. Відкрив низку родовищ залізних руд у межах Керченського залізорудного басейну.

Завантажити статтю