Шнюков Євген Федорович

ШНЮ́КОВ Євген Федорович (26. 03. 1930, м. Архангельськ, РФ — 01. 10. 2022, Київ) — геолог, мінералог, літолог. Брат Вадима, батько Катерини та Сергія Шнюкових. Доктор геолого-мінералогічних наук (1966), професор (1970), академік НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Державна премія (1989) та України (2000) у галузі науки і техніки, премія імені В. Вернадського АН УРСР (1982). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2000) та князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2015). Дитячі (до 2-ї світової війни) та юнацькі роки минули в Одесі. Закінчив Київський університет (1953). Працював 1956—57, 1959—69 та 1977—92 в Ін­ституті геологічних наук АНУ (Київ): 1968—69 — за­ступник директора, 1977—92 — директор, завідувач від­ділу осадового рудо­утворе­н­ня; 1957—59 — в Ін­ституті мінеральних ресурсів АН УРСР (Сімферополь); 1969—77 — завідувач від­ділу геології й геохімії осадового рудо­утворе­н­ня, водночас 1969—73 — за­ступник директора Ін­ституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР; водночас 1978—2008 — директор Національного науково-природничого музею НАНУ; 1993—2017 — керівник Від­діле­н­ня морської геології та осадочного рудо­утворе­н­ня НАНУ; від 2018 — завідувач від­ділу про­блем геології моря та осадочного рудо­утворе­н­ня, радник при керівництві Центру про­блем морської геології, гео­екології та осадового рудо­утворе­н­ня (усі — Київ). Головний редактор «Геологічного журналу» (1989—93) та журналу «Геологія і корисні копалини Світового океану» (від 2005). Один із засновників нової галузі геологічної науки — вче­н­ня про Світовий океан та його корисні копалини, творець всесвітньо ві­домої наукової школи з морської геології й осадового рудо­утворе­н­ня. Ви­вчав осадові залізні та марганцеві руди України, геологію Азовського і Чорного морів, зокрема чорноморського шельфу, грязьовий вулканізм, газогідрати Чорного моря, провадив комплексні геолого-геофізичні та металогенічні дослідже­н­ня дна Світового океану. Науковими колективами під його керівництвом отримано багато від­крит­тів і винаходів у галузі осадового рудогенезу, грязьового вулканізму, геології морського дна, зокрема й щодо наявності залізних руд, золота, залізо-марганцевих конкрецій та пер­спектив нафтогазо- та гідратоносності Чорного моря. Ініціатор і керівник значної кількості українських та між­народних морських екс­педицій в Азовському, Чорному, Серед­земному морях, а також Індійському та Атлантичному океанах. Від­крив низку родовищ залізних руд у межах Керченського залізорудного басейну.

Завантажити статтю