Шматько Михайло Капітонович

ШМАТЬКО́ Михайло Капітонович (08(20). 11. 1875, с. Вʼюнище Сосницького пов. Чернігівської губ., нині у межах смт Сосниця Корюківського р-ну Чернігівської обл. — 07. 03. 1951, Київ) — гірничий інженер, мінералог. Професор (1940). Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий ін­ститут (1914), де був залишений для здобу­т­тя професорського зва­н­ня: 1915—18 — асистент кафедри аналітичної хімії. 1919—22 працював головою індустріально-технічного від­ділу Чернігівської губернської ради народного господарства; водночас 1920—24 — засновник і завідувач Чернігівського індустріально-агрономічного технікуму; 1924—27 — старший ін­спектор індустріально-технічної освіти при Наркоматі освіти УРСР (Харків); водночас 1924—30 — у Харківському технологічному ін­ституті: від 1927 — професор кафедри мінералогії; 1930—34 — професор Харківського хіміко-технологічного ін­ституту; 1934—35 — за­ступник директора Української філії Ін­ституту мінеральної сировини (Київ); 1935—37, 1945—47 — професор, 1938—41, 1944—45 — завідувач кафедри мінералогії і кри­стало­графії, за сумісництвом 1937—38, 1943—45 — декан геолого-гео­графічного факультету, 1947—48 — професор кафедри геофізики Київського університету; під час 2-ї світової війни залишився в окупованому Києві, був спів­робітником Ін­ституту геології; 1946—51 — завідувач кафедр силікатів і мінералогії Київського політехнічного ін­ституту. Роз­робляв методи одержа­н­ня золота, вольфраму, хлористого калію, а також окису алюмінію із українських каолінів.

Завантажити статтю