Шматько Михайло Капітонович

ШМАТЬКО́ Михайло Капітонович (08(20). 11. 1875, с. В’юнище Сосницького пов. Чернігівської губ., нині у межах смт Сосниця Корюківського р-ну Чернігівської обл. — 07. 03. 1951, Київ) — гірничий інженер, мінералог. Професор (1940). Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут (1914), де був залишений для здобуття професорського звання: 1915–18 — асистент кафедри аналітичної хімії. 1919–22 працював головою індустріально-технічного відділу Чернігівської губернської ради народного господарства; водночас 1920–24 — засновник і завідувач Чернігівського індустріально-агрономічного технікуму; 1924–27 — старший інспектор індустріально-технічної освіти при Наркоматі освіти УРСР (Харків); водночас 1924–30 — у Харківському технологічному інституті: від 1927 — професор кафедри мінералогії; 1930–34 — професор Харківського хіміко-технологічного інституту; 1934–35 — заступник директора Української філії Інституту мінеральної сировини (Київ); 1935–37, 1945–47 — професор, 1938–41, 1944–45 — завідувач кафедри мінералогії і кристалографії, за сумісництвом 1937–38, 1943–45 — декан геолого-географічного факультету, 1947–48 — професор кафедри геофізики Київського університету; під час 2-ї світової війни залишився в окупованому Києві, був співробітником Інституту геології; 1946–51 — завідувач кафедр силікатів і мінералогії Київського політехнічного інституту. Розробляв методи одержання золота, вольфраму, хлористого калію, а також окису алюмінію із українських каолінів.

Завантажити статтю