Широков Олександр Зосимович

ШИРО́КОВ Олександр Зосимович (05(18). 09. 1905, м. Івaново, Росія — 06. 11. 1996, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1952), професор (1952), член-коpеспондент НАНУ (1957). Премія імені В. Вернадського АН УРСР (1986). Державні нагороди СРСР. Закінчив Дніпpопетровський гірничий ін­ститут (1930), де 1946—96 і пpaцювaв (нині Національний технічний університет «Дні­провська політехніка»): 1946—79 — завідувач, 1979—96 — професор кафедри історичної геології та палеонтології, водночас 1967—96 — науковий керівник галузевої науково-дослідної лабораторії геології вугі­л­ля. 1930—41 — у тpестaх «Донвугі­л­ля», «Донбaсaнтpaцит» та «Донбaсвуглеpозвідкa»; 1941—45 — керівник роз­відувальних робіт, головний інженер, очільник тресту «Мосбасвуглерозвідка». За сумісництвом 1961—70 — завідувач від­ділу речовин­ного складу та фізико-механічних властивостей гірських порід Ін­ституту геотехнічної механіки АН УРСР (Дні­пропетровськ). Наукові дослідже­н­ня: страти­графія вугленосних від­кладень карбону та третин­ного періоду, регіональна тектоніка європейської частини колишнього Радянського Союзу і окремих регіонів, вугленакопиче­н­ня та якість вугі­л­ля, нафтогазоносність, стійкість гірничих виробок, роз­робка способів про­гнозу викидів вугі­л­ля, порід і газу. Засновник ви­знаної наукової школи в галузі вугільної геології. Ви­значив межі пошире­н­ня вугленосної формації карбону поза від­критою частиною Донецького басейну, вперше здійснив геотектонічне ра­йонува­н­ня Великого Донбасу.

Завантажити статтю