Шведенко Максим Авксентійович

Визначення і загальна характеристика

ШВЕДЕ́НКО Максим Авксенті­йович (11(24). 09. 1902, с. Зелене Верх­ньодні­провського пов. Катеринославської губ., нині Олександрійського р-ну Кірово­градської обл. — 10. 12. 1937, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — геолог. Кандидат геолого-мінералогічних наук (1935). На­вчався у ремісничому училищі в с. Саксагань (нині Камʼянського р-ну Дні­пропетровської обл., 1915—17). У 1919—21 — завідувач політ­просвіти та спів­робітник волосного військового від­ділу у рідному селі. Закінчив робітфак Дні­пропетровського гірничого ін­ституту (1924) та цей ін­ститут (1929), від­тоді працював у ньому: від 1935 — доцент кафедри петро­графії, 1937 — в. о. декана геологічного факультету. Провадив геологічні дослідже­н­ня на Донбасі (зокрема й по­близу м. Артемівськ, нині Бахмут Донецької обл.), Уралі та в Інгушетії (РФ). Першовід­кривач і дослідник приазовських нефелінів (маріуполітів) — мінеральної сировини для виробництва кераміки, скла, силікагелю, поташу тощо. У листопаді 1937 заарештований, 3 грудня того ж року за сфабрикованим звинуваче­н­ням у приналежності до контр­революційної організації засуджений до ро­стрілу. 1958 реабілітований.

Літ.: Макаренко Д. Є. Голгофа українських геологів. К., 2007.

Д. Є. Макаренко

Завантажити статтю