Панченко Володимир Євгенович

ПА́НЧЕНКО Володимир Євгенович (02. 09. 1954, с. Демидівка Любашівського, нині Подільського р-ну Одеської обл. — 14. 10. 2019, Кропивницький, похований у с. Олексіївка Кропивницького р-ну Кіровоградської обл.) — літературознавець, критик, письменник. Доктор філологічних наук (1998), професор (2001). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Член НСПУ (1979). Премії імені В. Винниченка (1995), «Благовіст» (1996), імені О. Білецького (1998), імені В. Ястребова (2005), імені Є. Маланюка (2016). Народний депутат України 1-го скликання (1990–94), член ініціативної групи «Перше грудня». Закінчив Одеський університет (1975), викладав у ньому; 1984–2001 — у Кіровоградському педагогічному університеті (нині Кропивницький); 2001–14 — професор кафедри філології, водночас 2002–07 — віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Очолював Кіровоградську обласну організацію СПУ (1985–91). Засновник та шеф-редактор інтернет-видання «ЛітАкцент».

Автор численних різножанрових праць. Його творчий стиль вирізняється гармонійним поєднанням глибокої науковості з витонченою есеїстичною манерою висловлювання. Книжки «Неубієнна література» (2007), «Сонячний годинник» (2013; 2019), «Кільця на древі» (2015), «Літературний ландшафт України ХХ століття» (2019) разом із «Повістю про Миколу Зерова» (2018; усі — Київ) у своїй сукупності стали не просто помітним, а видатним явищем в українському літературознавстві. Збірка статей «Неубієнна література» засвідчує один із провідних мотивів науково-творчих пошуків П. — його прагнення розкрити красу і силу української літератури як потужного націєтворчого чинника, «оберега нації». Книжка «Сонячний годинник», що має підзаголовок «Книга пілігрима», складається з есеїв, що знайомлять читача з місцями, пов’язаними з життям і творчістю відомих українських митців. Цінність кожного з таких есеїв у тому, що він немовби «оживлює» митця в свідомості читача, показує його побутове середовище і, водночас, розкриває окремі грані його творчості. Книжки «Кільця на древі» та «Літературний ландшафт України ХХ століття» — зразковий приклад літературознавства «з людським обличчям». За своєю проникливістю в життя і творчість письменників вони не поступаються науково-академічним працям і, водночас, сприймаються з інтересом, даруючи читачеві «радість відкриття» (В. Сухомлинський). У «Повісті про Миколу Зерова» проявилися риси П. як проникливого в суть речей та явищ ученого й чудового майстра слова, який уміє складні наукові смисли виразити у витонченій формі, здатній викликати в читача естетичні враження. Постать М. Зерова як ученого і митця постає в стереоскопічному освітленні на тлі епохи. Громадська й політична діяльність П. відзначається такою ж активністю, як і науково-літературна. Наприкінці 1980-х рр. проявилася його заангажованість національно-визвольною ідеєю.

Як депутат ВР України запропонував низку державотворчих проєктів, започаткував чимало справ на своєму окрузі в Кіровограді, зокрема ініціював створення якісно нової Української гімназії. З поїздки в м-ко Мужен (Франція), де останні 17 р. мешкав В. Винниченко, привіз колекцію його особистих речей, які зберігаються в обласному краєзнавчому музеї; активізував роботу щодо збереження будинку І. Тобілевича (Карпенка-Карого) та відкриття у ньому літературно-меморіального музею імені І. Карпенка-Карого. Незважаючи на важку хворобу, в останні місяці свого життя він готував до видання дві книжки, що вийшли у світ уже після його смерті: «Шевченко зблизька» та «Він не буде абияким чоловіком: із дитячих літ генія» (обидві — Київ, 2019).

Рекомендована література

1. Клочек Г. Праця, осяяна талантом: до 50-річчя від дня народження В. Панченка // Дивослово. 2004. № 9;
   Google Scholar Internet
2. Моренець В. Молодість має не тільки календарний вимір: розмова в стилі ретро // Semper tiro: Збірник на пошану професора Володимира Панченка. К., 2014;
   Google Scholar Internet
3. Панченко Володимир Євгенович: Біобібліогр. нарис. К., 2014;
   Google Scholar Internet
4. Слабошпицький М. Повість про Володимира Панченка // Слабошпицький М. З присмеркого дзеркала. Те, що ви не прочитаєте з історії літератури. К., 2020.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю