ЧЕБАНЕ́НКО Іван Ілліч (31. 03. 1925, с. Матвіївка Новоодеського р-ну Одеської губ., нині у межах Миколаєва — 27. 06. 2012, Київ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор (1992), академік НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Одеський університет (1953). Працював 1953–54 у Ворошилов­градському гірничо-геологічному управлін­ні (нині Луганськ); 1958–60 — на під­приємстві а/с № 1051 Міністерства середнього машинобудува­н­ня СРСР (Чехословач­чина). Від 1961 — в Ін­ституті геологічних наук НАНУ (Київ): 1972–73, 1975–78 — за­ступник директора з наукової роботи, 1973–75 — звідувач лабораторії, від 1978 — завідувач від­ділу геотектоніки, від 2002 — радник при дирекції. Наукові інтереси присвячені про­блемам загальної геології, регіональної й теоретичної геотектоніки. Досліджував геологію Донецького камʼяновугільного басейну, геологічну будову та рудоносність окремих ра­йонів Чеського кри­сталічного масиву. Ви­вчав планетарні роз­ломи верх­ньої частини Землі (земної кори) та їх вплив на закономірності роз­міще­н­ня рудних і вуглеводневих родовищ корисних копалин (особливо таких важливих, як поліметали, золото, флюорит, алмази, уранові руди, нафта, газ); роз­робляв пита­н­ня геологічної теорії Землі (умови її формува­н­ня та напрями роз­витку її речовини та геологічних структур). Став першим у світі вченим, який склав карти роз­ломів континентів і океанів, що до­зволили зробити висновок про існува­н­ня закономірної мережі (сітки) роз­ломів літо­сфери Землі. Згодом цей висновок повністю під­твердився фото­з­йомками поверх­ні Землі, що були зроблені із супутників. Мав вагомі здобутки у роз­роблен­ні вихідних теоретичних основ геотектоніки, взаємодії сил гравітаційного стисне­н­ня та фізико-хімічного роз­витку речовин матеріальних мас Землі на фоні її ротаційної динаміки.