Фукс Едуард Карлович

ФУКС Едуард Карлович (30. 04. 1872, м-ко Копаткевичі Мозирського пов. Мінської губ., нині смт Гомельської обл., Білорусь — 02. 04. 1938, м. Кривий Ріг Дні­пропетровської обл.) — геолог. Герой Праці (1922). Дитячі та юнацькі роки минули в Охтирському пов. Харківської губ., де його батько працював управителемм в одного з поміщиків. На­вчався в Катеринославському (нині Дні­про) та Санкт-Петербурзькому реальних училищах, Санкт-Петербурзькому гірничому ін­ституті (1890—93, через сімейні об­ставини не зміг закінчити повний курс). Від­тоді працював гірничим інженером у Кривбасі. 1894—97 керував пошуком покладів залізної руди в Бердянському пов. Таврійської губ. До 1919 спів­працював з Новоросійським товариством камʼяновугільного, залізоробного та рейкового виробництв. Тоді ж виконав перші об­ґрунтовані під­рахунки запасів залізної руди в Кривбасі. Під час воєн­них дій 1918—20 врятував від знище­н­ня матеріали з геології та роз­відки криворізьких родовищ. У 1-й половині 1920-х рр., коли шахти Кривбасу через затопле­н­ня не працювали, Ф. за­ймався екс­плуатацією покладів бурого вугі­л­ля на лівому березі р. Саксагань, на­проти с. Веселі Терни (нині в межах Кривого Рогу). Від 1922 — викладач геологічних дисциплін Криворізького вечірнього робочого технікуму. Від того ж року — керівник геологорозвідувальної служби Пів­ден­но-рудного тресту, потім — тресту «Руда». Від 1929 — завідувач геологорозвідувального бюро рудника імені Жовтневої революції; від 1930 — керівник Криворізької філії Геолтресту, головний геолог Кривбасу. Брав участь в описі від­слонень, шурфів і свердловин, зокрема й у під­земних гірничих виробках, скла­дан­ні великомас­штабних геологічних карт окремих рудників, роз­роблен­ні методичних основ геологічної документації, систематизації матеріалів з геології Кривбасу. Нині у фондах геологорозвідувальної екс­педиції «Кривбасгеологія» зберігається понад 100 машинописних звітів, виконаних ним 1901—38. Спів­працював з М. Світальським, у спів­авторстві з яким опублікував праці «Работы по со­ставлению полуверстной геологической карты Криворожского ра­йона» («Известия Геолкома», 1924, т. 43, № 2) та «Железорудные месторождения Кривого Рога» («Труды Всесоюзного геолого-ра­зведочного объединения», 1932, вып. 153). У грудні 1930 заарештований, за звинуваче­н­ням у приналежності до «контр­революційної шкідницької та диверсійної організації» засуджений до 10-ти років по­збавле­н­ня волі з пере­бува­н­ням у концтаборах. Завдяки клопотан­ню директора будівництва металургійного заводу Я. Весніна, якому потрібні були досвідчені фахівці для викона­н­ня геодезичних робіт, його звільнили як «буржуазного фахівця, що роз­каявся в своїх помилках від­носно радянської влади і був пере­вихований пролетаріатом». У січні 1938 Ф. заарештували вдруге за проведе­н­ня «роз­відувальної та під­ривної роботи на користь однієї з іноземних країн». Не витримавши знущань і принижень, він оголосив голодува­н­ня. У стані крайнього виснаже­н­ня його пере­вели до міської лікарні № 3, де він і помер. Родині про смерть Ф. не пові­домили, місце його похова­н­ня не ві­доме. 1957 сімʼї видали довід­ку про від­сутність складу злочину; остаточно реабілітований 1989. У 2016 вулицю Тухачевського в Кривому Розі пере­йменували на честь Ф.

Завантажити статтю