Паутч Фридерик

ПА́УТЧ Фридерик (22. 09. 1877, м. Делятин, нині смт Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. — 05. 07. 1950, Краків, Польща) — живописець і графік. Вчився в Краківській академії мистецтв (1900–06; викладачі Л. Вичулковський, Ю. Унєжиський), в Академії Жуліана в Парижі (1901, 1905). Ще під час здобуття освіти виконав ґротескні, динамічні рисунки для сатиричного львівсько-краківського часопису «Liberum Veto» (1903–05), а також гостро драматичну картину «Життя» (1905). Працював від 1904 у Львові; мав майстерню в будинку на нинішній вул. Генерала Чупринки, 50/52. Створював портрети, пейзажі, фігурні композиції, натюрморти. Персональна виставка — у Львові (1909). Від 1912 — професор академічного мистецтва у Вроцлаві; від 1919 — директор Школи декоративного мистецтва в Познані (обидва — Польща); від 1925 — професор Краківської академії мистецтв, 1931–32 та 1939 — ректор. Член товариства «Штука» (1908). У львівський період творчості (а також пізніше) найбільше уваги приділяв пейзажам і сценам з життя Гуцульщини — регіону, що вважав для себе рідним. У творах П. епізоди з гуцульського побуту стають загальнолюдськими символічними образами буття, він прагне до уособлення віковічної боротьби, смерті, страждання й перемог людини. Це, зокрема, «Гуцульський похорон» (1907), «Свято Йордану» (1909–10), «Біля розп’яття», «Утоплений» (обидва — 1911), триптих «Повінь у Карпатах» (1912, не збережений), «Гуцули», «Гуцульське весілля» (обидва — 1913). Наявні в гуцульських сценах риси експресіонізму граничного виразу набули в його найвідомішій картині львівського періоду «Жебраки перед собором св. Юра» (1907). У 1907–11 створив серію психологічно виразних портретів львівських письменників — Л. Стаффа, О. Ортвіна, А. Мюллера, Я. Каспровича, С. Вомелі. Специфікою його портретного методу було загострення характеристики душевного стану людини й метафоричне поєднання фону портрета з головною фігурою. Колір та лінії у творах динамічні й дисонансні; характер ведення останніх та сполучення плям кольору на площині — імпульсивний та енергійний, уся фактура картини ніби вібрує. Особливо характерні різкі, грубі мазки білилом поверх червонасто-коричневого шару, що використовуються для своєрідних ефектів світлотіні. Деякі роботи П. зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Національних музеях у Кракові та Вроцлаві, Архідієцезіяльному музеї в Кракові, Художньому музеї в Перемишлі (Польща).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю