Сулімов Іван Никифорович

СУЛІ́МОВ Іван Никифорович (16. 08. 1917, с. Тамбовка, нині Саратовської обл., РФ — 12. 03. 2003, Одеса) — геолог, гідрогеолог. Дитячі та юнацькі роки минули в Зіньківському р-ні (нині Полтавський р-н Полтавська обл.). Доктор геолого-мінералогічних наук (1968), професор (1968). Навчався в Саратовському плановому інституті (1933–36), водночас відвідував лекції з геології в Саратовському університеті, закінчив нафтовий факультет Всесоюзного заочного політехнічного інституту в Москві (1957). У червні 1936 як член студентської контрреволюційної троцькістської організації засуджений до 5-ти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Відбував покарання в новозаснованому с-щі Воркута (нині місто, Комі, РФ), був зарахований до геологічної партії. Брав участь у пошуках покладів вугілля, нафти. 1941 для С. термін «виправлення» подвоїли, без суду додавши ще 5 років. Був одним із відкривачів Харбейського родовища молібдену. 1947 звільнений без права проживання в 100 містах СРСР. 1947–49 — керівник геолого-розвідувальної партії тресту «Сталінграднафтогазрозвідка» (нині Волгоградська обл., РФ). 1949 знову заарештований і відправлений на постійне поселення до Східного Сибіру. 1950–62 — керівник геолого-розвідувальної партії тресту «Востсибнафтогеологія» (м. Іркутськ); 1962–69 — завідувач відділення тектоніки Східно-Сибірського НДІ геології, геофізики і мінеральної сировини (м. Новосибірськ; обидва — РФ). 1969 реабілітований. 1969–71 — професор кафедри нафтової геології Іркутського університету; від 1971 — професор кафедр загальної геології, регіональної геології та палеонтології, загальної та морської геології Одеського університету. Наукові дослідження: регіональна геологія, тектоніка, нафтогазоносність Воркутського Передуралля, Нижнього Поволжя, Східного Сибіру, Далекого Сходу, Українського Чорномор’я.

Завантажити статтю