Пельше Рудольф Єкабс

Визначення і загальна характеристика

ПЕ́ЛЬШЕ Рудольф Єкабс (Pelše Rūdolfs Jēkabs; 25. 11(07. 12). 1880, Цераукська вол. Бауського пов. Курляндської губ., нині Бауський край, Латвія — 30. 10. 1942, м. Петропавловськ, Казахстан) — латвійський художник-кераміст. Ґран-Прі Всесвітньої виставки в Парижі (1937). Державні нагороди Латвії. Член Товариства латвійської студентської мистецької молоді Санкт-Петербурга «Рукіс» (1898–1905), Асоціації латвійських мистців «Садарбс» (від 1924). Навчався в Центральному училищі технічного малювання в Санкт-Петербурзі (1898–1905). Працював 1906–18 викладачем малювання, завідувачем бібліотекою, в. о. директора (1917–18) у Миргородській художньо-промисловій школі (нині Полтавська обл.); установах Народних комісаріатів охорони здоров’я і землеробства УСРР у Харкові. Від 1923 жив у Латвії. Викладав малювання в 1-й ризькій гімназії (1923–24). У 1924 П. організував і очолив керамічну майстерню Академії. Був доцентом (1925), професором (1931), проректором (1932–40). Працював над розробленням національних шляхів розвитку латвійської кераміки, освоїв значну кількість керамічних технік і матеріалів, багато уваги приділяв емалям та їх застосуванню. Автор ужиткового й декоративного посуду (вази, тарелі), камінів, світильників, прикрас для стін. Займався також графікою, живописом; проілюстрував п’єсу «Напівідеаліст» (1904) латвійського драматурга Райніса, створював пейзажі, зокрема «Стародавність». Писав статті для місцевих газет і журналів. Організував збір зразків латвійської кераміки для Національного музею кераміки у м. Севр (Франція). Учасник латвійських мистецьких виставок від 1924. Заарештований 23 червня 1941, висланий у Казахстан, де й помер в ув’язненні. Деякі твори зберігаються в Латвійському національному художньому музеї, Музеї декоративного мистецтва і дизайну, Музеї історії Риґи і мореплавства, Музеї історії Латвійської залізниці (усі — Риґа), Національному музеї кераміки в Севрі.

Завантажити статтю