Пельше Рудольф Єкабс

ПЕ́ЛЬШЕ Рудольф Єкабс (Pelše Rūdolfs Jēkabs; 25. 11(07. 12). 1880, Цераукська вол. Бауського пов. Курляндської губ., нині Бауський край, Латвія — 30. 10. 1942, м. Петропа­вловськ, Казах­стан) — латвійський художник-кераміст. Ґран-Прі Всесвітньої ви­ставки в Парижі (1937). Державні нагороди Латвії. Член Товариства латвійської студентської мистецької молоді Санкт-Петербурга «Рукіс» (1898—1905), Асоціації латвійських мистців «Садарбс» (від 1924). На­вчався в Центральному училищі технічного малюва­н­ня в Санкт-Петербурзі (1898—1905). Працював 1906—18 викладачем малюва­н­ня, завідувачем бібліотекою, в. о. директора (1917—18) у Миргородській художньо-промисловій школі (нині Полтавська обл.); установах Народних комісаріатів охорони здоровʼя і землеробства УСРР у Харкові. Від 1923 жив у Латвії. Викладав малюва­н­ня в 1-й ризькій гімназії (1923—24). У 1924 П. організував і очолив керамічну майстерню Академії. Був доцентом (1925), професором (1931), проректором (1932—40). Працював над роз­робле­н­ням національних шляхів роз­витку латвійської кераміки, освоїв значну кількість керамічних технік і матеріалів, багато уваги приділяв емалям та їх за­стосуван­ню. Автор ужиткового й декоративного посуду (вази, тарелі), камінів, світильників, прикрас для стін. За­ймався також графікою, живописом; про­ілюстрував пʼєсу «Напів­ідеаліст» (1904) латвійського драматурга Райніса, створював пейзажі, зокрема «Стародавність». Писав стат­ті для місцевих газет і журналів. Організував збір зразків латвійської кераміки для Національного музею кераміки у м. Севр (Франція). Учасник латвійських мистецьких ви­ставок від 1924. Заарештований 23 червня 1941, висланий у Казах­стан, де й помер в увʼязнен­ні. Деякі твори зберігаються в Латвійському національному художньому музеї, Музеї декоративного мистецтва і дизайну, Музеї історії Риґи і мореплавства, Музеї історії Латвійської залізниці (усі — Риґа), Національному музеї кераміки в Севрі.