Сеньковський Юрій Миколайович

СЕНЬКО́ВСЬКИЙ Юрій Микола­йович (20. 04. 1931, Львів — 18. 05. 2016, там само) — геолог. Син М. Сеньковського. Доктор геолого-мінералогічних наук (1975), член-кореспондент НАНУ (1997). Премія імені В. Вернадського НАНУ (1994). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1955), де від­тоді й працював. Від 1959 — в Ін­ституті геології і геохімії горючих копалин НАНУ (Львів): 1980—2016 — завідувач від­ділу седиментології провінцій горючих копалин. Наукові дослідже­н­ня в галузі геології, мінералогії, літології осадових товщ, палеогео­графії. Роз­робив теорії глобальних процесів фосфатогенезу, океанського та морського мезозой-кайнозойського силіцито- та карбонато­утворе­н­ня. Спів­автор понад 20 літологічних карт Європи та Євразії. Заклав під­валини роз­витку в Україні нових пріоритетних напрямів у науках про Землю — «Апвелінгова геологія», «Геологічна палеоокеано­графія давніх континентальних окраїн, їх корисні копалини». Уперше виділив серед осадових формацій новий тип — апвелінгова формація. Зробив значний внесок у роз­виток концепції біо­ген­ного походже­н­ня силіцитів, а в роз­робленій ученим літолого-генетичній класифікації кременистих порід уперше у вітчизняній літологічній науці за результатами ви­вче­н­ня мікро­структури порід було введено терміни «явнобіо­ген­ні» та «криптобіо­ген­ні» силіцити. Ді­йшов висновку про синхрон­ність процесів біо­ген­ної седиментації SіО2 у межах Європейської континентальної окраїни і повʼязав їхнє походже­н­ня з існува­н­ням у мезо-кайнозої глобального Тетідного поясу кременена­громадже­н­ня. Уперше у вітчизняній науці про Землю роз­глянув комплекс питань, що є предметом геологічної палеоокеано­графії. Брав активну участь у роз­робці теоретичних засад формува­н­ня нетрадиційних джерел вуглеводнів у Пів­ден­ному та Західному нафтогазоносних регіонах України.

Завантажити статтю