СЕЛЕЗІ́НКА Василь Михайлович (14 (за паспортом — 26). 10. 1933, с. Іспас, нині Спас Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 11. 11. 2017, Чернівці) — актор, режисер, журналіст, педагог, громадсько-культурний діяч. Заслужений діяч мистецтв України (2006). Член НСЖУ (1973). Закінчив Київський ін­ститут театрального мистецтва (1956), факультет журналістики Львівського університету (1967). У 1956–63 працював у Рівненському музично-драматичному театрі, де здійснив по­становку пʼєси-казки «Біла троянда» Б. Юнґера; за сумісництвом викладав у педагогічному ін­ституті, був позаштатним кореспондентом обласної газети «Червоний прапор», лектором товариства «Зна­н­ня». 1963–95 — керівник режисерсько-по­становочної групи Чернівецької студії телебаче­н­ня; від 1994 — головний режисер телебаче­н­ня, за сумісництвом — художній керівник Чернівецького музично-драматичного театру імені О. Кобилянської, де здійснив по­становки пʼєси «Лови на ловців» С. Ярчевського і комедії «Ні, це не біс у ребро» М. Полоцького. Від 1999 — редактор від­ділу художніх і пі­знавальних теле­про­грам, за авторський цикл «Місто моєї любові» здобув міську премію імені Йосипа Главки (2001). Водночас від 1992 очолював літературний Народний театр Будинку естетики та до­зві­л­ля Чернівців, для якого написав понад 10 пʼєс та літературних композицій; від 1999 викладав у Вищому художньому профучилищі № 5. В оперному народному театрі Центрального палацу культури (Чернівці) по­ставив «Наталку Полтавку» М. Лисенка і «Катерину» М. Аркаса. Літературною творчістю захоплювався з дитинства, першу пʼєсу написав і по­ставив на сільській сцені ще в 5-му класі («Украдений син»), інсценізував «Запорожців» П. Панча. Перша гумореска опублікована 1960. Майже 50 фрашок-придибашок уві­йшло до збірки «Грабовий масаж» (Чц., 2006).