Різниченко Юрій Володимирович

РІЗНИЧЕ́НКО Юрій Володимирович (15(28). 09. 1911, Київ — 01. 01. 1981, Москва) — сейсмолог, геофізик. Син В. Різниченка. Доктор фізико-математичних наук (1945), професор (1947), член-кореспондент АН СРСР (1958). Державні нагороди СРСР. Навчався у меліоративній профшколі (1926–29), інституті шляхів сполучення (1930) та гірничо-геологічному інституті (1931–35; усі — Київ). 1928–30 працював у розвідувальних партіях Українського геологорозвідувального управління. 1935–36 — на військовій службі. 1936–38 — у сейсмічній лабораторії Всесоюзної контори геофізичних розвідок; 1938–46 — в Інституті теоретичної геофізики АН СРСР; 1946–55 — у Геофізичному інституті АН СРСР; від 1955 — в Інституті фізики Землі АН СРСР (усі — Москва); водночас 1945–55 — професор Московського геологорозвідувального інституту, 1950–57 — Московського університету. Головний редактор журналів «Известия АН СССР. Серия Геофизическая» (1962–64) та «Известия АН СССР. Серия Физика Земли» (1964–81). Наукові дослідження присвячені вивченню поширення сейсмічних хвиль з метою дослідження будови земної кори та фізико-механічних властивостей гірських порід. Запропонував узагальнений кінематичний метод інтерпретації сейсмічних даних — метод полів часу. Брав участь у розробленні методу моделювання сейсмічних хвильових процесів для вирішення завдань сейсморозвідки та вивчення структури Землі; методу визначення сейсмічної небезпеки, що ґрунтується на кількісному дослідженні струшуваного середовища. На початку 1960-х рр. брав участь у Женевських переговорах щодо заборони ядерних випробувань.

Завантажити статтю