Пилиховський Антін Павлович

ПИЛИХО́ВСЬКИЙ Антін Па­влович (07. 06. 1860, с. Нова Гребля, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 24. 06. 1940, Львів) — живописець і графік. Завдяки стипендії від міськради м. Пере­мишль здобув освіту в Краківській академії мистецтв (Польща, 1877—80). У 1881 від­відав Ві­день, Флоренцію (на­вчався декілька місяців у школі мистецтв), Венецію (обидва — Італія); 1882 подорожував Російською імперією, побував у Білорусі та Україні, зокрема у Києві від­відував музеї та бібліотеки. Від 1886 по­стійно працював у Львові, мав славу «львівського Матейка». Уперше екс­понував свої твори (під псевдонімом Владимирський) 1880 на Етно­графічній ви­ставці в Коломиї («Гуцул і гуцулка», літо­графовані за власними рисунками порт­рети Б. Хмельницького й Т. Шевченка). Створював композиції на релігійні та історичні теми в стилістиці академізму й реалізму («Папські посли у Данила Галицького» (1886), «Бій з татарами у Десятин­ній церкві» (1884—86), «Хреще­н­ня Русі за св. Володимира Великого»), порт­рети, проєктував вітражі. Спів­організатор «Товариства для роз­вою руської штуки» у Львові (1898; на 1-й ви­ставці товариства того ж року пред­ставив полотна й понад 20 рисунків на сюжети з історії Київської Русі, зокрема серію «Князь Данило Галицький»). На початку 20 ст. продовжив роботу над великою серією «Історія Київської Русі» («Хреще­н­ня у Києві», «Ярослав Мудрий», «Смерть Бориса і Гліба»; більшість творів тиражував у літо­графіях і хромоліто­графіях). Автор циклу літо­графій «Рысунки знаменитшихъ церквей Малой, Великой и Бѣлой Руси» (40 аркушів із зображе­н­ням храмів Львова, Києва, Чернігова, Почаєва, Херсона та ін. українських міст), альбомів літо­графій «Київські і галицькі князі», «Козацькі геть­мани» (усі — Львів, 1896). Чимало уваги приділяв релігійній тематиці, зокрема створив ікони для церкви архистратига Михаїла в с. Дора, нині в межах м. Яремче Івано-Франківської обл. («Богородиця як цариця Русі», «Св. Ольга», «Св. Володимир»; перші спроби створе­н­ня національного стилю в релігійному мистецтві Галичини; 1882—84). За його проєктами 1896—97 в м. Ін­нсбрук (Австрія) було виконано 9 вітражів (не збережені) із зображе­н­ням Христа-Спасителя, святих Бориса і Гліба, Параскеви, Юрія (Георгія), Антонія й Феодосія, Дмитрія, Варвари, Кирила й Мефодія, Володимира й Ольги для Преображенської церкви у Львові. 1900—14 виконав стінописи та частково іконостаси церков у с. Гусаків (нині Яворівського р-ну), Східниці (нині Дрогобицького р-ну), Чайковичах, Роз­дільному (нині обидва — Самбірського р-ну; усі — Львівської обл.), с. Олешів (нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.), с. Довгопі­л­ля (нині м. Кимполунґ, Румунія; ікони 1907), смт Тересва (нині Тячівського р-ну Закарпатської обл., ікона 1908), с. Доманинці (нині в межах Ужгорода; ікони 1911). Ці його твори після 1914 було знищено або пере­мальовано. Створював олійні та літо­графічні порт­рети історичних осіб і сучасників, церковних і громадських діячів Галичини, а також твори побутового жанру і пейзажі. Деякі твори П. зберігаються у Львівських галереї мистецтв, історичному музеї та науковій бібліотеці.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю