Писанко Микола Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ПИ́САНКО Микола Миколайович (20. 01. 1910, м. Олександрія, нині Кіровоградської обл. — 07. 03. 1996, м. Генічеськ Херсонської обл.) — живописець, графік і мистецтвознавець. Член СХУ (1951). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Одеський художній інститут (1936). Викладав малюнок, живопис, композицію в художніх навчальних закладах Сталінабада (нині Душанбе), Сімферополя, Одеси, Миргорода (Полтавська обл.), Генічеська (від 1958). Творчість П. ґрунтується на романтичній основі українського мистецтва. Художнику властиве тепле, щире й радісне відкриття світу, в якому торжествує гуманізм; роботи сповнені оптимістичної енергії та внутрішньої напруги. Національні риси виявляються в ніжній ліричності, філософській заглибленості. Читав лекції з теоретичних питань мистецтва в Києві, Москві, Казані (РФ). Автор теоретичних праць, присвячених проблемам кольору й композиції, зокрема «Мова прикладного мистецтва», «Колір і живопис» (обидві не опубліковано), «Рух, простір і час в образотворчому мистецтві» (К., 1995). Учасник мистецьких виставок в Одесі (1936, 1938–40), Сталінабаді (1943), Сімферополі (1946, 1948), Києві (1957). Персональні — у Таллінні (1982), Сімферополі, Херсоні (обидві — 1983).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Автопортрет» (близько 1941), «Рай в Україні» (1960), «Українська сім’я», «Отрок» (обидва — 1961), «Ніжність», «Півники» (обидва — 1960-і рр.), «Мужність» (1972), «Перекрутила» (1976), «Чистота», «Святість», «Розсердився», «Чоловіча сила та опора. Батько», «Птах щастя», «Птах з райського саду» (усі — 1970-і рр.), «Горобчики», «Земний рай» (обидва — 1980), «Годування», «Козацькому роду нема переводу» (обидва — 1980-і рр.); серія «Київська Русь» (1960-і рр.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
