Підгорний Микола Васильович
Визначення і загальна характеристика
ПІДГО́РНИЙ Микола Васильович (16. 03. 1944, м. Балашов Саратовської обл., РФ) — живописець, графік. Заслужений художник України (1993). Полтавські обласні премії імені П. Артеменка (1978), імені С. Величка (2003) та міська премія імені М. Ярошенка (2010). Член НСХУ (1983). Закінчив Дніпропетровське (нині Дніпро, 1965) та Ворошиловградське (нині Луганськ, 1966) художні училища. Працював у Полтаві інженером-конструктором НДІ «Емальхіммаш» (1967–69), художником Республіканського виробничо-експериментального комбінату (1969–74), Обласного художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України (1974–2000). Співзасновник громадської організації «Фонд захисту та підтримки талановитих дітей» (1993). Працює в жанрах пейзажу, натюрморту, портрета, тематичної картини історико-філософського напрямку. Тяжіє до поєднання абстракції та ню. Автор галереї історичних портретів відомих діячів України 17–18 ст., а також видатних постатей 20–21 ст. Учасник всеукраїнських, зарубіжних та міжнародних мистецьких виставок.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Старі листи» (1975), «Старі друзі» (1984), «Перед виходом» (1986), «Гетьман І. Мазепа» (1992), «Ренесанс» (1996), «Європа молода, спаси і збережи» (1998), триптихи «Сходження» (1999) та «Конвалії» (2000), «Автопортрет» (2005), «Т. Шевченко» (2012), «Солдати Перемоги» (2015).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
