Пікор Стефан

ПІ́КОР Стефан (1888, Ві­день — після 1944) — живописець. Закінчив гімназію, потім на­вчався в Художньо-промисловій школі (1905—06; обидві — Львів). Продовжив студії в Краківській академії мистецтв (Польща, 1907—13; викладачі Ю. Унєжиський, В. Вайс). 1911 був у Мюнхені. Працював учителем малюва­н­ня в гімназіях м. Броди (нині Львівська обл., 1913—16), м. Бжесько (нині Малопольське воєводство, Польща, 1916—19), Львова (1919—39). Учасник львівських ви­ставок 1910, 1921, 1924—26, 1931—39. Створював олійні й акварельні пейзажі («З околиць Львова», 1924; «Етюд з Делятина», 1932), натюрморти, релігійні композиції (зокрема для актового залу гімназії № 9 у Львові — «Богоматір», 1911; «Св. Ян з Кент», 1938). Особливо увагу приділяв порт­ретам, в яких стилізував мистецтво 15—16 ст., за­стосовував алегорії та літературні асоціації: порт­рети дружини (1922, 1924), автопорт­рети («Рінальдо й Арміда» (з дружиною), 1926; «Пейзажист», 1931; «Св. Юрій», 1933). Деякі твори П. зберігаються в Національному музеї у Кракові.