ПРОКУ́ДО Віталій Стефанович (19. 11. 1920, с. Азарівка Стародубського пов. Гомельської губ., нині Брянської обл., РФ — 19. 11. 1995, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — дослідник історії 2-ї світової війни. Державна премія України імені Т. Шевченка (1979). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. На­вчався у Московському ін­ституті іноземних мов (1938–39) і Воронезькому стоматологічному ін­ституті (РФ, 1939), закінчив Дрогобицький (ниніЛьвівська обл., 1954) і Полтавський (1961) педагогічні ін­ститути. 1939–60 — у лавах радянської армії, дослужився до зва­н­ня капітана. 1963–86 — старший науковий спів­робітник Дні­пропетровського історичного музею. Працював з архівами Міністерства оборони СРСР, досліджував діяльність радянського антифашистського під­пі­л­ля, збирав свідче­н­ня в учасників оборони Дні­пропетровська, форсува­н­ня Дні­пра. Автор і науковий консультант діорами «Битва за Дні­про» (1975) та зали № 7 (1977), що висвітлює події 2-ї світової війни. Ініціатор створе­н­ня біля діорами та в залі № 7 ви­ставки бо­йової зброї та техніки періоду 2-ї світової війни. Опублікував значну кількість науково-популярних статей (зокрема «Десантом командовал Платонов» // «Дне­провская правда», 1971, 4 дек.; «Гремела атака и пули свистели» // «Днепр вечерний», 1994, 25 окт.) і буклетів («Диорама “Битва за Днепр”», Дн., 1976).