Прокоф’єв Володимир Костянтинович

ПРОКО́Ф’ЄВ Володимир Костянтинович (04(16). 02. 1898, с. Вереб’є, нині Новгородської обл., РФ — 03. 01. 1993, с-ще Наукове Бахчисарайського р-ну, АР Крим) — фахівець у галузі оптики, спектроскопії, астрофізики. Батько В. Прокоф’євої-Михайловської. Доктор фізико-математичних наук (1936), професор (1944). Заслужений діяч науки і техніки РФ (1958). Сталінська премія (1950), Державна премія СРСР (1971). Державні нагороди СРСР. Закінчив Михайлівське артилерійське училище (1917) та Ленінградський університет (нині Санкт-Петербург, 1924). Працював 1919–56 у Державному оптичному інституті (Ленінград): 1932–35 — заступник начальника сектору спектроскопії, від 1935 — завідувач лабораторії спектрального аналізу; водночас 1925–32 — у Ленінградському університеті; 1930–37 — в Артилерійській академії; 1946–58 — завідувач кафедри фізичної оптики та спектроскопії Ленінградського інституту точної механіки і оптики; 1957–93 — у Кримській астрофізичній обсерваторії (Наукове): 1957–62, 1970–93 — старший науковий співробітник, 1962–70 — завідувач відділу експериментальної астрофізики. Один із перших досліджував спектри лужних, лужноземельних і інших елементів. Засновник методів спектрального аналізу для потреб геології, металургійної і металообробної промисловостей; розробник серії оригінальних високоінформативних спектральних приладів для позаатмосферних досліджень спектрів Сонця, зірок і галактик у далекому ультрафіолеті. 1986 на його честь названо малу планету № 3159.

Завантажити статтю