Прибік Йосиф В’ячеславович

ПРИ́БІК Йосиф Вʼячеславович (Йозеф Вацлавович; 13. 04. 1853, за ін. даними — 11. 03. 1855, маєток Свята Гора, перед­містя Пршібрама по­близу Праги — 20. 10. 1937, Одеса) — диригент, композитор, педагог. Народний артист УСРР (1932). Закінчив Празькі фортепіан­ну академію (1875; за ін. даними — орган­ну школу, 1872) та консерваторію (1876, як піаніст і диригент). Від 1878 мешкав у Смоленську (Росія), де очолював від­діле­н­ня Російського музичного товариства (1879—93). П. був диригентом Харківської (1870—82, 1888—89), Львівської (1882—83), Київської (1883—85) опер. 1889—93 — капель­мейстер Товариства оперних спів­аків І. Прянишникова (Київ). Від 1894 — в Одесі: диригент, від 1920 — головний диригент, від 1926 — почесний диригент Оперного театру, водночас від 1919 — професор Консерваторії. Вперше по­ставив низку опер в театрах Києва, Одеси, а також оперу «Майська ніч» М. Римського-Корсакова в Шелапутинському театрі (Москва, 1892). Диригував у Києві першими в Україні (після Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі) по­становками опер «Пікова дама» П. Чайковського (1890), «Князь Ігор» О. Бородіна (1891). У репертуарі диригента, зокрема, були рідко виконувані ви­стави: «Фальстаф» Дж. Верді, «Трі­стан та Ізольда» Р. Ваґнера, «Король Лагорський» Ж. Мас­сне, «Роберт-диявол», «Іоанн Лейденський» Дж. Мейєрбера, «Заза» Р. Леонкавал­ло, «Дівчина із Заходу», «Манон Леско» Дж. Пуч­чіні та ін. Як композитор написав одноактні сценічні твори («Забув!!!», «Нерви», «Заручини», «Радість», «У пітьмі» та ін.), балетні сюїти, оркестрові твори (музична картина «Свято на селі», обробки народних пісень для оркестру, «Українська рапсодія» тощо), Струн­ний квартет на молдавські народні теми, романси. Автор досліджень з теорії музики.

Завантажити статтю