Прибік Йосиф В’ячеславович
Визначення і загальна характеристика
ПРИ́БІК Йосиф В’ячеславович (Йозеф Вацлавович; 13. 04. 1853, за ін. даними — 11. 03. 1855, маєток Свята Гора, передмістя Пршібрама поблизу Праги — 20. 10. 1937, Одеса) — диригент, композитор, педагог. Народний артист УСРР (1932). Закінчив Празькі фортепіанну академію (1875; за ін. даними — органну школу, 1872) та консерваторію (1876, як піаніст і диригент). Від 1878 мешкав у Смоленську (Росія), де очолював відділення Російського музичного товариства (1879–93). П. був диригентом Харківської (1870–82, 1888–89), Львівської (1882–83), Київської (1883–85) опер. 1889–93 — капельмейстер Товариства оперних співаків І. Прянишникова (Київ). Від 1894 — в Одесі: диригент, від 1920 — головний диригент, від 1926 — почесний диригент Оперного театру, водночас від 1919 — професор Консерваторії. Вперше поставив низку опер в театрах Києва, Одеси, а також оперу «Майська ніч» М. Римського-Корсакова в Шелапутинському театрі (Москва, 1892). Диригував у Києві першими в Україні (після Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі) постановками опер «Пікова дама» П. Чайковського (1890), «Князь Ігор» О. Бородіна (1891). У репертуарі диригента, зокрема, були рідко виконувані вистави: «Фальстаф» Дж. Верді, «Трістан та Ізольда» Р. Ваґнера, «Король Лагорський» Ж. Массне, «Роберт-диявол», «Іоанн Лейденський» Дж. Мейєрбера, «Заза» Р. Леонкавалло, «Дівчина із Заходу», «Манон Леско» Дж. Пуччіні та ін. Як композитор написав одноактні сценічні твори («Забув!!!», «Нерви», «Заручини», «Радість», «У пітьмі» та ін.), балетні сюїти, оркестрові твори (музична картина «Свято на селі», обробки народних пісень для оркестру, «Українська рапсодія» тощо), Струнний квартет на молдавські народні теми, романси. Автор досліджень з теорії музики.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
