Покізяк Марія

ПОКІЗЯ́К Марія (02. 12. 1896, Львів — 1985, там само) — живописець. Закінчила Львівську жіночу вчительську семінарію, Художньо-промислову школу у Львові (1922; викладач К. Сіхульський) та Відні. 1921—33 викладала рисунок і логіку в жіночій Школі імені Марії-Маґдалини; 1936—40 керувала жіночою вчительською семінарією імені А. Асника, викладала також психологію та педагогіку; працювала вчителькою в середній школі № 24 (до 1953; усі — Львів). 1931—35 багато подорожувала Західною Європою. Брала участь у львівських ви­ставках 1920—30-х рр., зокрема екс­понувала пейзаж «Бистриця після дощу» (1926), олійні полотна «Мотив зі Стрийського парку», «Костел бернардинів», «Вид з Високого Замку», «Біля вогнища» (усі — 1938). Створювала олією та акваре­л­лю пере­важно пейзажі («Вид на Дністер і Самбір» (1930-і рр.), види Італії, Львова, Львівщини, Прикарпа­т­тя), порт­рети («Автопорт­рет», 1922; «Мати», «Брат»), релігійні композиції («Зня­т­тя з роз­пʼя­т­тя», «Поверне­н­ня з Голгофи»), а також натюрморти та квіти. Її твори вирізняються ліричним на­строєм та стриманим колоритом. Близько 1946 виконала копію ікони Домагаличівської Богородиці для головного вівтаря Латинської катедри у Львові. Деякі твори П. зберігаються у Національному музеї у Львові («Мати», «Квітучі каштани»), Львівській галереї мистецтв («Краєвид з Палермо», 1924; «Натюрморт», 1930-і рр.), Архідієцезіяльному музеї в Кракові («Архі­єпис­коп Ю. Більчевський», «Канонік І. Хвірута»).