ПОКО́РНИЙ Михайло Францович (08. 11. 1886, Одеса — 12. 06. 1948, там само) — архітектор. Закінчив архітектурні від­діле­н­ня Одеського художнього училища (1905) та Санкт-Петербурзької АМ (1913). По­глиблював зна­н­ня у Франції, Італії, Іспанії, Греції. 1916–17 працював архітектором, організував курси десятників для робітників у Петро­граді (нині Санкт-Петербург); 1917–26 — в Одеських художніх училищі та ін­ституті; 1926–47 — завідувач кафедри архітектурного проєктува­н­ня Харківського художнього ін­ституту, спів­робітник Харківського технологічного ін­ституту, декан, завідувач кафедри нарисної геометрії та графіки Харківського комунального ін­ституту, член кафедри архітектурного проєктува­н­ня Харківського інженерно-будівельного ін­ституту. Від 1918 П. періодично обирали професором; 1928 Нарком­прос УРСР затвердив його на посаді штатного професора, 1944 отримав вчене зва­н­ня професора. 1947–48 — завідувач кафедри нарисної геометрії та графіки Одеського інженерно-будівельного ін­ституту. Серед реалізованих проєктів — театр мініатюр, церква-усипальня на Волковському цвинтарі, церква Божої Матері «Радість всіх сумуючих», 5 прибуткових будинків на Ліговському про­спекті у Петро­граді; клуб металістів з театром у м. Таганрог Донецької губ. (нині Ростовської обл., РФ); селянський санаторій на Хаджибеївському лимані (разом з О. Бекетовим), будинки на вулицях Дерибасівська та Рішельєвська в Одесі; клуб ку­старів, будинок Червоної армії (разом з Й. Каракісом і О. Касьяновим), житлові ко­оперативи «Комунальник», «Колективізатор», «Профпрацівник», «Наркомпо­стач» і «Новий побут» у Харкові; санаторний комплекс у дачному с-щі Соснівка (нині мікрора­йон Черкас, разом з сином А. Покорним); урядові будови на Липках у Києві. Лауреат багатьох конкурсів, зокрема від­значений 2-ю премією за проєктува­н­ня міста-саду та лиман­но-морського курорту у с. Лузанівка (нині мікрора­йон Одеси). Малював акварелі. Брав участь у художніх ви­ставках Товариства пів­ден­но-російських художників і Товариства імені К. Ко­станді.