Павельчук Юрій Степанович
ПАВЕЛЬЧУ́К Юрій Степанович (псевдонім — Юрій Синевір; 01. 01. 1949, с. Романів Теремнівського, нині Луцького р-ну Волинської обл.) — художник декоративного скла, поет. Лауреат Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича (2012). Член Української асоціації письменників (1996), Львівської професійної асоціації художників-вітражистів «Вікно» (1999). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1978; викладачі Б. Галицький, Н. Федчун). 1984–2000 — у Львівському вищому професійному художньому училищі № 12, де ініціював та був одним із організаторів і викладачів відділення художнього скла та вітражного мистецтва. Відтоді — на творчій роботі. Від 1990 працює в монументально-декоративному напрямі вітражного мистецтва; відчуває скло як поезію; сприймає вітраж як життя сонячного світла. Разом з О. Личком й А. Винту активно розвиває нові художні ідеї в царині синтезу сучасної архітектури культових споруд і мистецтв, впроваджуючи об’ємно-просторові інсталяційні композиції з використанням класичної вітражної техніки й новітніх технологій виготовлення сакральних вітражів. У співавторстві з ними створив для культових споруд перші з часу відновлення незалежності України унікальні об’ємно-просторові вітражні іконостаси, що відіграють домінантну роль в архітектурному ансамблі. Брав участь у масштабних арт-проєктах, зокрема «Derix Art» (Франкфурт-на-Майні, Німеччина, 2002, 2007), «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен» (Київ, 2003; Париж, 2004), «Повернутись іншим» (Чернівці, 2014). Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1998. Автор книг поезій «Мамина вервиця» (2010), «Незнищенна шаблинність трави» (2018), «Верв» (2023; усі — Львів), розвідки про малюнок Т. Шевченка «“Лик Христа” — художньо-графічний заповіт Шевченка» («Вісник НТШ», Л., 2022, т. 67).
Додаткові відомості
- Основні твори
- вітражі — у церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці у с. Мшани (нині Львівського р ну Львівської обл., 1991), кафедральному костелі у м. Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл., 1996), каплиці св. Георгія у Львові (2000), церкві Косьми та Даміана в с. Зіболки (нині Львівського р ну, 2001), церкві св. Володимира в смт Івано-Франкове (Яворівського р-ну Львівської обл., 2005–10), в інтер’єрі Арбітражного суду (Одеса, 2004); скляний іконостас у церкві св. Ольги та Єлизавети (Львів, 2014; усі — співавт.).
Рекомендована література
- Вітражні імпровізації // Каталог виставки. Л., 1999;
- Вітражні імпровізації-2 // Каталог виставки. К., 2001;
- Чегусова З. Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен: Альбом-каталог. К., 2002;
- Сучасне декоративне мистецтво України: Каталог виставки до відзначення 50-річчя входження України в ЮНЕСКО в Парижі. К., 2004;
- Бондарева А. Церква св. Георгія у Львові // Архітектура і престиж. 2001. № 1;
- Гах І. У світлі вітражного вікна // Київська церква. 2001. № 2–3;
- Журавльова О. Вітраж як символ душі // Дзвін. 2010. № 11.