Павлов Вадим Васильович

ПА́­ВЛОВ Вадим Васильович (21. 08. 1951, Київ) — учасник правозахисного руху. Від 1972 на­вчався на заочному від­ділен­ні історичного факультету Київського університету. 1973 написав листа до Ін­ституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС із проха­н­ням пояснити роз­біжності між працями Й. Сталіна, К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна і ви­ступами Л. Брежнєва та М. Суслова. Через військ­комат його викликали на медичну комісію і по­ставили на психіатричний облік. Після 1-го курсу взяв академвідпустку, працював на Київській кінокопіювальній фабриці. Звертався з листами у газети «Правда», «Известия», ЦК КПУ й КПРС, без­успішно намагався зустріти біля посольства США у Москві іноземного журналіста. Посилав протест проти арешту С. Ковальова, привітав теле­грамою А. Сахарова із присудже­н­ням Нобелівської премії, написав листи на під­тримку М. Джемілєва і М. Руденка. Добровільно ви­йшов із комсомолу. З початком масового ви­їзду євреїв звертався до органів влади із проха­н­ням від­пустити його до Швеції (дід П. народився у Стокгольмі), однак отримав від­мову. Напередодні під­писа­н­ня Гельсинського акту Наради з без­пеки і спів­робітництва в Європі (29 липня 1975) оголосив голодува­н­ня протесту і страйк з приводу поруше­н­ня прав людини у СРСР. 1976 звільнився з роботи, надіслав у Кремль заяву про від­мову від радянського громадянства, подав у Кон­ституційну комісію та газети багато поправок до проєктів кон­ституцій СРСР і УРСР. Двічі його посилали на примусове лікува­н­ня у психіатричну лікарню Києва. Працював різноробочим. 1982 пере­ліз через паркан посольства Австрії у Москві і пере­дав спів­робітнику зверне­н­ня до учасників Мадридського засі­да­н­ня Наради з без­пеки і спів­робітництва в Європі. 19 травня 1983 затриманий, 6 вересня того ж року за звинуваче­н­ням у поширен­ні заві­домо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і су­спільний лад, засуджений до 3-х р. по­збавле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував у таборах у Рівненській і Пермській (РФ) обл. Оголошував голодува­н­ня, неодноразово сидів у карцері. 1986 звільнений, 1990 реабілітований. Член Київського товариства «Меморіал» імені В.Стуса. Брав актину участь у мітингах, кон­гресах політвʼязнів.

Завантажити статтю