Павлов Вадим Васильович

ПА́ВЛОВ Вадим Васильович (21. 08. 1951, Київ) — учасник правозахисного руху. Від 1972 навчався на заочному відділенні історичного факультету Київського університету. 1973 написав листа до Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС із проханням пояснити розбіжності між працями Й. Сталіна, К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна і виступами Л. Брежнєва та М. Суслова. Через військкомат його викликали на медичну комісію і поставили на психіатричний облік. Після 1-го курсу взяв академвідпустку, працював на Київській кінокопіювальній фабриці. Звертався з листами у газети «Правда», «Известия», ЦК КПУ й КПРС, безуспішно намагався зустріти біля посольства США у Москві іноземного журналіста. Посилав протест проти арешту С. Ковальова, привітав телеграмою А. Сахарова із присудженням Нобелівської премії, написав листи на підтримку М. Джемілєва і М. Руденка. Добровільно вийшов із комсомолу. З початком масового виїзду євреїв звертався до органів влади із проханням відпустити його до Швеції (дід П. народився у Стокгольмі), однак отримав відмову. Напередодні підписання Гельсинського акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (29 липня 1975) оголосив голодування протесту і страйк з приводу порушення прав людини у СРСР. 1976 звільнився з роботи, надіслав у Кремль заяву про відмову від радянського громадянства, подав у Конституційну комісію та газети багато поправок до проєктів конституцій СРСР і УРСР. Двічі його посилали на примусове лікування у психіатричну лікарню Києва. Працював різноробочим. 1982 переліз через паркан посольства Австрії у Москві і передав співробітнику звернення до учасників Мадридського засідання Наради з безпеки і співробітництва в Європі. 19 травня 1983 затриманий, 6 вересня того ж року за звинуваченням у поширенні завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і суспільний лад, засуджений до 3-х р. позбавлення волі. Покарання відбував у таборах у Рівненській і Пермській (РФ) обл. Оголошував голодування, неодноразово сидів у карцері. 1986 звільнений, 1990 реабілітований. Член Київського товариства «Меморіал» імені В.Стуса. Брав актину участь у мітингах, конгресах політв’язнів.

Завантажити статтю