Павлов Павло Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ПА́ВЛОВ Павло Миколайович (22. 01(03. 02). 1872, х. Ричковський, нині Ростовської обл., РФ — 12. 11. 1953, Одеса) — хімік. Доктор хімії (1918), професор (1917). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1898). Давав приватні уроки в Одесі; викладав математику й природознавство в учительській семінарії у м-ку Новий Буг Херсонської губ. (нині місто Баштанського р-ну Миколаївської обл., 1900–02), хімію і природознавчу історію в реальному училищі св. Павла в Одесі (1902–13); від 1913 — приват-доцент, 1919–53 — завідувач кафедри фізичної і колоїдної хімії Одеського університету. Захистив магістерську дисертацію «Влияние поверхностной энергии на гилотропные превращения твердого кристаллического вещества» (1913; премія Харківського фізико-хімічного товариства імені І. Бекетова, 1914) — класичне дослідження термодинаміки дисперсних систем, результати якого наведено в багатьох посібниках із колоїдної хімії, та докторську — «О молекулярном состоянии чистых жидкостей» (1918). Організував першу в Одесі фізико-хімічну лабораторію (1915). Наукові дослідження в галузі фізичної та колоїдної хімії. Праці присвячені термодинаміці дисперсних систем, зокрема проблемам конденсованого стану, поверхневого натягу й теорії адсорбції. Запропонував рівняння, що зв’язує теплоємність речовини з числом внутрішніх ступенів свободи в молекулах.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Об истинной и кажущейся адсорбции // Kolloid-Z. 1926. Bd. 40; К теории быстрой и медленной коагуляции // Там само. 1937. Bd. 78; Теплоемкость комплексных соединений и строение их молекул // Журнал общей химии. 1937. Т. 7; Полная энергия и энтропия поверхностного слоя // Тр. Одес. ун-та: Сб. хим. ф-та. 1949. Т. 1; Новые периодические свойства химических элементов // Там само. 1953. Т. 3.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
