Павлова Марія Василівна

Визначення і загальна характеристика

ПА́­ВЛОВА Марія Василівна (15(27). 06. 1854, м. Козелець Чернігівської губ., нині смт Чернігівського р-ну Чернігівської обл. — 23. 12. 1938, Москва) — палеонтолог. Доктор зоології (1916), академік АН УРСР (1921), почесний член АН СРСР (1930). Заслужений діяч науки РРФСР (1928). Закінчила Київський ін­ститут шляхетних дівчат (1870) і Паризький (Сорбон­нський) університет (1885). Від­тоді працювала у геологічному музеї Московського університету та на Лубʼянських жіночих курсах; від 1911 — професор Московського міського народного університету імені А. Шанявського; 1919—30 — професор, засновниця і завідувач кафедри палеонтології Московського університету. Досліджувала викопних ссавців, пере­важно слонів, коней із третин­них від­кладів Паризького басейну, Пів­нічної України, Молдови та Поволжя (РФ). Ви­вчала причини вимира­н­ня тварин у минулі геологічні епохи. Описала числен­ні залишки викопних ссавців, зі­брані на території колишнього СРСР.

Пр.: Этюды палеонтологичной истории копытных 1887—1906. История копытных. Москва, 1904; Ископаемые слоны Рос­сии. Москва, 1910; Третичные млекопитающие юга Рос­сии. Москва, 1913. Ч. 1; 1914. Ч. 2; Очерк исторического развития третичных и послетретичных млекопитающих, найден­ных в Рос­сии. Москва, 1922; Причины вымирания животных в прошедшие геологические эпохи. Москва; Петро­град, 1924; Ископаемые млекопитающие из тираспольского гравия Херсонской губернии. Москва, 1925; Палеозоология. Москва, 1927. Ч. 1; 1929. Ч. 2.

Літ.: Наливкин Д. Наши первые женщины-геологи. Ленин­град, 1979; Макаренко Д. Перша українська жінка-академік // Геолог України. 2004. № 2.

Д. Є. Макаренко

Завантажити статтю