Павлова Марія Василівна
ПА́ВЛОВА Марія Василівна (15(27). 06. 1854, м. Козелець Чернігівської губ., нині смт Чернігівського р-ну Чернігівської обл. — 23. 12. 1938, Москва) — палеонтолог. Доктор зоології (1916), академік АН УРСР (1921), почесний член АН СРСР (1930). Заслужений діяч науки РРФСР (1928). Закінчила Київський інститут шляхетних дівчат (1870) і Паризький (Сорбоннський) університет (1885). Відтоді працювала у геологічному музеї Московського університету та на Луб’янських жіночих курсах; від 1911 — професор Московського міського народного університету імені А. Шанявського; 1919–30 — професор, засновниця і завідувач кафедри палеонтології Московського університету. Досліджувала викопних ссавців, переважно слонів, коней із третинних відкладів Паризького басейну, Північної України, Молдови та Поволжя (РФ). Вивчала причини вимирання тварин у минулі геологічні епохи. Описала численні залишки викопних ссавців, зібрані на території колишнього СРСР.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Этюды палеонтологичной истории копытных 1887–1906. История копытных. Москва, 1904; Ископаемые слоны России. Москва, 1910; Третичные млекопитающие юга России. Москва, 1913. Ч. 1; 1914. Ч. 2; Очерк исторического развития третичных и послетретичных млекопитающих, найденных в России. Москва, 1922; Причины вымирания животных в прошедшие геологические эпохи. Москва; Петроград, 1924; Ископаемые млекопитающие из тираспольского гравия Херсонской губернии. Москва, 1925; Палеозоология. Москва, 1927. Ч. 1; 1929. Ч. 2.
Рекомендована література
- Наливкин Д. Наши первые женщины-геологи. Ленинград, 1979;
- Макаренко Д. Перша українська жінка-академік // Геолог України. 2004. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
