Південномолдовська схилово-височинна північно-степова фізико-географічна область
ПІВДЕННОМОЛДО́ВСЬКА СХИ́ЛОВО-ВИСОЧИ́ННА ПІВНІ́ЧНО-СТЕПОВА́ ФІ́ЗИКО-ГЕОГРАФІ́ЧНА О́БЛАСТЬ Входить до складу Дністерсько-Дніпровського лісостепового краю. Охоплює південні відроги Центральномолдовської височини у Молдові і заходить на територію України своєю південною частиною. Простягається від північної частини оз. Ялпуг до пониззя Дністра у межах Одеської області. У геоструктурному відношенні пов’язана зі схилом західної країни Причорноморської западини. Вище місцевого базису ерозії залягають сарматські, меотичні та понтичні осадові відклади, що перекриті антропогеновими червоно-бурими глинами та лесоподібними суглинками. Для області характерні хвилястий, дуже розчленований рельєф (глибина ерозійного врізу 100–120 м), найбільші для півдня степової зони теплові ресурси, розвинуті глибокі і звичайні малогумусні розорані чорноземи, світлі схилові сухі діброви з дуба пухнастого (гірницеві ліси), суцільна антропогенна змінність ландшафтних комплексів. У ландшафтній структурі області переважають: 1) ландшафтні місцевості привододільних хвилястих лесових рівнин зі змитими звичайними малогумусними чорноземами, переважно розорані або зайняті під сади і виноградники, природна рослинність представлена степовими травами (чебрецеві угруповання); 2) яружно-балкові та схилові місцевості з чорноземоподібними намитими карбонатними ґрунтами з ділянками гірницевих лісів — світлих сухих дібров; 3) надзаплавно-терасові місцевості, що займають здебільшого лівобережжя річкових долин з глибокими малогумусними чорноземами, зайнятими сільськогосподарськими культурами; 4) заплавні місцевості з солонцюватими алювіальними ґрунтами з лучно-степовими асоціаціями, які використовують під пасовиська, сінокоси та вирощування городніх і кормових культур. На території області — Староманзирський заказник.
Рекомендована література
- Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України. К., 2005.