ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Пілютіков Сергій Юрійович

ПІЛЮ́ТІКОВ Сергій Юрійович (03. 04. 1965, смт Узин, нині місто Білоцерківського р-ну Київської обл.) — композитор, музично-громадський діяч, педагог. Член НСКУ (1998). Премії імені Б. Лятошинського (2010), імені М. Лисенка (2018). Лауреат міжнародного конкурсу композиторів «Gaudeamus» (Амстердам, 1993, фіналіст), всеукраїнського конкурсу композиторів-студентів «Gradus ad Parnassum» (Київ, 1994, 1-а премія), міжнародного конкурсу саксофоністів «Сельмер—Париж в Україні» за кращий твір українського композитора для саксофона (Київ, 2000, Соната для саксофона соло, диплом). Закінчив історичний факультет Харківського університету (1987), Харківський інститут мистецтв (1995; кл. композиції О. Щетинського). Учителював. Від 1999 — у Києві, де заснував ансамбль нової музики «Рикошет» і став його художнім керівником. 2001—07 — директор міжнародного фестивалю «Форум музики молодих» (Київ), 2011—21 — департаменту зі створення власної музичної продукції телеканалу СТБ. 2017 створив віртуальну школу для музично обдарованих дітей «Авторські курси електронної музики». Від 2022 викладає у Харківському університеті мистецтв. Композитор тяжіє до втілення філософсько-психологічної образності переважно в сфері інструментальної музики. Досконало вивчив і опанував сучасні композиторські техніки письма і скерував їх на експериментальні пошуки індивідуально-самобутніх звукових світів, сповнених знакової символіки, вишуканості й артистичної рафінованості думки. Інтерпретаторами творів П. стали відомі музичні колективи, зокрема Цюрихський ансамбль нової музики, «Avalon-trio» (обидва — Швейцарія), «Xenakis Ensemble» (Нідерланди), Стокгольмський квартет саксофоністів (Швеція), струнний квартет Токійської консерваторії, Київський квартет саксофоністів, ансамблі «Кластер» (Львів) і «Рикошет» (Київ), київський камерний оркестр «ARCHI», Національний симфонічний оркестр України, Національний ансамбль солістів «Київська камерата» та ін., а також солісти-виконавці — саксофоністи М. Сіффер (Франція), К. Кіршке (Німеччина), О. Волков (РФ), Д. Максфілд і П. ван Реґенмортер (США), флейтисти Й. Ісаак і Р. де Брі, піаністи Р. ван Раат (усі — Нідерланди), П. Гоффман (Німеччина), А. Мелікян (Вірменія) та ін. З ініціативи П. видано книгу «Валентин Сильвестров. Дождаться музыки. Лекции-беседы [ответы на вопросы ведущего С. Пилютикова]» (К., 2012).

Тв.: для симфонічного оркестру — для соліста з оркестром — Концерт для кларнета (1995—99), «Cantus supra librum» (1998), «Під покровом часу» (2005), «Фарби і тіні» (2008), Концерт для кларнета № 2 (2012), «Він серед нас» (2013, для контртенора і симфонічного оркестру), Концерт для фортепіано «Чорний дзвін» (2016); для камерного оркестру — «Книга змін» (2000), «Крига і полум’я» для валторни і струнного оркестру (2007), Концерт для кнопкового акордеона і струнного оркестру «Сфумато» (2008); Тріо для саксофона-тенора, віолончелі і фортепіано (1994); Квартет для кларнета, скрипки, віолончелі і фортепіано (1996); Квартет для 4-х саксофонів (1999); «Бал» для 10-ти саксофонів (2000), «Білий квадрат» для струнного квартету (2004), «Фенікс» для камерного ансамблю (2009); для різних інструментів — «Музика» для фортепіано (1991), «Tet-a-tet» для флейти і кларнета (1995), «Пейзаж-розгалуження» для віолончелі і фортепіано (1998), «Нитка» для гобоя (2000), «Тиха» для гобоя і фортепіано (2004), «Вулкан» для туби і фортепіано (2011), «Сварка» для скрипки і фортепіано (2014), «Так чи ні?» для флейти і віолончелі (2016); для голосу — вокальні цикли для баса, фортепіано та ударних «З японської поезії» (1991), для сопрано і віолончелі «Марні люди» (2001, на сл. T.-С. Eлioта); музика до фільмів.

Літ.: Юферова З. Нова музика // Музика. 1996. № 5; Олійник Л. Сергій Пілютиков: «Для мене музика — шлях самопізнання» // День. 2012, 10—11 лют.; Лунина А. Композитор в зеркале современности: В 2-х т. К., 2015.

В. В. Кузик

Основні твори

для симфонічного оркестру — для соліста з оркестром — Концерт для кларнета (1995—99), «Cantus supra librum» (1998), «Під покровом часу» (2005), «Фарби і тіні» (2008), Концерт для кларнета № 2 (2012), «Він серед нас» (2013, для контртенора і симфонічного оркестру), Концерт для фортепіано «Чорний дзвін» (2016); для камерного оркестру — «Книга змін» (2000), «Крига і полум’я» для валторни і струнного оркестру (2007), Концерт для кнопкового акордеона і струнного оркестру «Сфумато» (2008); Тріо для саксофона-тенора, віолончелі і фортепіано (1994); Квартет для кларнета, скрипки, віолончелі і фортепіано (1996); Квартет для 4-х саксофонів (1999); «Бал» для 10-ти саксофонів (2000), «Білий квадрат» для струнного квартету (2004), «Фенікс» для камерного ансамблю (2009); для різних інструментів — «Музика» для фортепіано (1991), «Tet-a-tet» для флейти і кларнета (1995), «Пейзаж-розгалуження» для віолончелі і фортепіано (1998), «Нитка» для гобоя (2000), «Тиха» для гобоя і фортепіано (2004), «Вулкан» для туби і фортепіано (2011), «Сварка» для скрипки і фортепіано (2014), «Так чи ні?» для флейти і віолончелі (2016); для голосу — вокальні цикли для баса, фортепіано та ударних «З японської поезії» (1991), для сопрано і віолончелі «Марні люди» (2001, на сл. T.-С. Eлioта); музика до фільмів.

Рекомендована література

  1. Юферова З. Нова музика // Музика. 1996. № 5;Google Scholar
  2. Олійник Л. Сергій Пілютиков: «Для мене музика — шлях самопізнання» // День. 2012, 10—11 лют.;Google Scholar
  3. Лунина А. Композитор в зеркале современности: В 2-х т. К., 2015.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Пілютіков Сергій Юрійович / В. В. Кузик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-879653

Том ЕСУ:

Стаття має лише електронну версію

Дата опублікування статті онлайн:

2023

Дата останньої редакції статті:

2023-07-26

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

879653

Кількість переглядів цього року:

4

Схожі статті

Любимов
Людина  |  Том 18 | 2023
М. І. Мушинка
Будницька
Людина  |  Том 3 | 2004
В. П. Павловська
Ларчіков
Людина  |  Том 16 | 2016
В. Г. Сумарокова

Нагору