Пілютіков Сергій Юрійович
ПІЛЮ́ТІКОВ Сергій Юрійович (03. 04. 1965, смт Узин, нині місто Білоцерківського р-ну Київської обл.) — композитор, музично-громадський діяч, педагог. Член НСКУ (1998). Премії імені Б. Лятошинського (2010), імені М. Лисенка (2018). Лауреат міжнародного конкурсу композиторів «Gaudeamus» (Амстердам, 1993, фіналіст), всеукраїнського конкурсу композиторів-студентів «Gradus ad Parnassum» (Київ, 1994, 1-а премія), міжнародного конкурсу саксофоністів «Сельмер—Париж в Україні» за кращий твір українського композитора для саксофона (Київ, 2000, Соната для саксофона соло, диплом). Закінчив історичний факультет Харківського університету (1987), Харківський інститут мистецтв (1995; кл. композиції О. Щетинського). Учителював. Від 1999 — у Києві, де заснував ансамбль нової музики «Рикошет» і став його художнім керівником. 2001—07 — директор міжнародного фестивалю «Форум музики молодих» (Київ), 2011—21 — департаменту зі створення власної музичної продукції телеканалу СТБ. 2017 створив віртуальну школу для музично обдарованих дітей «Авторські курси електронної музики». Від 2022 викладає у Харківському університеті мистецтв. Композитор тяжіє до втілення філософсько-психологічної образності переважно в сфері інструментальної музики. Досконало вивчив і опанував сучасні композиторські техніки письма і скерував їх на експериментальні пошуки індивідуально-самобутніх звукових світів, сповнених знакової символіки, вишуканості й артистичної рафінованості думки. Інтерпретаторами творів П. стали відомі музичні колективи, зокрема Цюрихський ансамбль нової музики, «Avalon-trio» (обидва — Швейцарія), «Xenakis Ensemble» (Нідерланди), Стокгольмський квартет саксофоністів (Швеція), струнний квартет Токійської консерваторії, Київський квартет саксофоністів, ансамблі «Кластер» (Львів) і «Рикошет» (Київ), київський камерний оркестр «ARCHI», Національний симфонічний оркестр України, Національний ансамбль солістів «Київська камерата» та ін., а також солісти-виконавці — саксофоністи М. Сіффер (Франція), К. Кіршке (Німеччина), О. Волков (РФ), Д. Максфілд і П. ван Реґенмортер (США), флейтисти Й. Ісаак і Р. де Брі, піаністи Р. ван Раат (усі — Нідерланди), П. Гоффман (Німеччина), А. Мелікян (Вірменія) та ін. З ініціативи П. видано книгу «Валентин Сильвестров. Дождаться музыки. Лекции-беседы [ответы на вопросы ведущего С. Пилютикова]» (К., 2012).
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симфонічного оркестру — для соліста з оркестром — Концерт для кларнета (1995–99), «Cantus supra librum» (1998), «Під покровом часу» (2005), «Фарби і тіні» (2008), Концерт для кларнета № 2 (2012), «Він серед нас» (2013, для контртенора і симфонічного оркестру), Концерт для фортепіано «Чорний дзвін» (2016); для камерного оркестру — «Книга змін» (2000), «Крига і полум’я» для валторни і струнного оркестру (2007), Концерт для кнопкового акордеона і струнного оркестру «Сфумато» (2008); Тріо для саксофона-тенора, віолончелі і фортепіано (1994); Квартет для кларнета, скрипки, віолончелі і фортепіано (1996); Квартет для 4-х саксофонів (1999); «Бал» для 10-ти саксофонів (2000), «Білий квадрат» для струнного квартету (2004), «Фенікс» для камерного ансамблю (2009); для різних інструментів — «Музика» для фортепіано (1991), «Tet-a-tet» для флейти і кларнета (1995), «Пейзаж-розгалуження» для віолончелі і фортепіано (1998), «Нитка» для гобоя (2000), «Тиха» для гобоя і фортепіано (2004), «Вулкан» для туби і фортепіано (2011), «Сварка» для скрипки і фортепіано (2014), «Так чи ні?» для флейти і віолончелі (2016); для голосу — вокальні цикли для баса, фортепіано та ударних «З японської поезії» (1991), для сопрано і віолончелі «Марні люди» (2001, на сл. T.-С. Eлioта); музика до фільмів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
