Пулевич Веніамін Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПУЛЕ́ВИЧ Веніамін Михайлович (09. 10. 1878, м. Єлисавет­град, нині Кропивницький — 01. 04. 1954, м. Лейквуд, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик. Генерал-хорунжий армії Української Держави (1918). Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус (1896), Єлисавет­градське кавалерійське училище (1898), Миколаївську академію Ген­штабу в Санкт-Петербурзі (1904). Служив у 15-му драгунському Олександрійському полку, штабах Приамурського і Варшавського військових округів. Учасник російсько-японської війни 1904—05. Під час 1-ї світової війни — командир 8-го гусарського Лубенського полку, нач­штабу 3-ї Донської козачої дивізії. В армії Української Держави 1918 — член Воєн­но-наукового комітету Ген­штабу, нач­штабу 6-го Полтавського армійського корпусу, 2-й генерал-квартиймейстер Головного управлі­н­ня Ген­штабу. Від 1919 — у Збройних силах Пів­дня Росії: нач­штабу 3-ї Донської козачої дивізії. 1920 еваку­йований до Югославії. Під час 2-ї світової війни командував баталь­йоном Російського корпусу, що воював проти югославських партизанів на боці нацистської Німеч­чини. Від 1945 мешкав у Австрії, від 1949 — у США.

Літ.: Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю