Пірус Василь Луцевич
ПІ́РУС Василь Луцевич (22. 07. 1921, с. Заривинці, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 25. 01. 2012, с. Петриків Тернопільського р-ну Тернопільської обл., похований у рідному селі) — учасник національно-визвольного руху. 1935 втупив до Юнацтва ОУН, 1944 — в УПА. Був районним провідником у Чорткові, брав участь у боях на Тернопільщині, ходив у рейди в Карпати, на Поділля, за Дністер. 19 січня 1948 заарештований, 1949 у Чорткові засуджений до 25-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у колимських, магаданських і мордовських таборах (усі — РФ). Познайомився з М. Симчичем, М. Сорокою, В. Горбовим, В. Підгородецьким, С. Глузманом, М. Горинем, В. Морозом, Ю. Даніелем. Неодноразово брав участь у голодуваннях та інших акціях протесту. 1973 звільнений. Мешкав і працював у Челябінській обл. (РФ), від 1976 — у с. Нижні Торгаї (нині Генічеського р-ну Херсонської обл.). 2003 повернувся на Тернопільщину. Автор спогадів «Плата за волю» (Т., 2005), «Іскра з некутого копита» (Л., 2006; співавт.).
Рекомендована література
- Василь Пірус — нескорений вояк УПА. Т., 2017.
Завантажити статтю
Людина 
