Пісковський Юрій Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПІСКО́ВСЬКИЙ Юрій Іванович (09. 10. 1935, м. Слов’янськ, нині Краматорського р-ну Донецької обл.) — архітектор, фотохудожник. Професор Міжнародної академії архітектури (1993). Почесний академік Української академії архітектури (1998). Член НСАУ (1967) та НСЖУ (2010). Срібна медаль ООН (1990). Золота медаль Вищої ради Єгипту з питань культури (2016). Міжнародна премія «Дружба» (1995). Посол миру Федерації Всесвітнього миру (2011). Закінчив Слов’янський хіміко-механічний технікум (1954) та Київський інженерно-будівельний інститут (1963). Відтоді працював у Київському НДПІ містобудування; 1975–93 — начальник Головного управління планування і забудови населених пунктів і архітектури Держбуду УРСР, заступник голови Держбуду УРСР. Протягом 12 р. був представником УРСР у Європейській економічній комісії ООН, обирався до керівних органів групи експертів її Комітету з населених. 1993–96 — головний архітектор Києва. 2001–03 — шеф-редактор науково-популярного спеціалізованого альманаху «Наша Епоха». Брав участь у розробленні містобудівних проєктів у Вінниці, Дніпропетровську (нині Дніпро), Донецьку, Миколаєві, Чернівцях, містах Краматорськ і Бердянськ (Запорізька обл.), Кишиневі та ін.; міжнародному конкурсі на Центр мистецтв імені Помпіду в Парижі (1971). Ініціатор і організатор проведення екологічного конкурсу «Тур-Дніпро–91» і міжнародного конкурсу на місто майбутнього «Екополіс, Античорнобиль — ХХІ століття, Конкордія», член міжнародного журі (1993). Ініціатор відродження герба Києва із зображенням архангела Михаїла (1995). Організатор і голова (до 1996) Ради головних архітекторів міст України. Автор персональних тематичних фотовиставок «Сепія» і «Портрети квітів» у Києві, Вінниці, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Кропивницькому, Львові, Полтаві, м. Лубни Полтавської обл., Рівному, Сумах, Харкові, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові. Уклав альбоми «Київ-знак» (2009, співавт.), «Портрети квітів» (2020), фотоальбоми «Сепія. Архітектура світу» (2009), «Національний історико-культурний заповідник “Качанівка”» (2017), «Седнів» (2019; усі — Київ).

Завантажити статтю