Пісковський Юрій Іванович

ПІСКО́ВСЬКИЙ Юрій Іванович (09. 10. 1935, м. Словʼянськ, нині Кр­аматорського р-ну Донецької обл.) — архітектор, фотохудожник. Професор Між­народної академії архітектури (1993). Почесний академік Української академії архітектури (1998). Член НСАУ (1967) та НСЖУ (2010). Срібна медаль ООН (1990). Золота медаль Вищої ради Єгипту з питань культури (2016). Між­народна премія «Дружба» (1995). Посол миру Федерації Всесвітнього миру (2011). Закінчив Словʼянський хіміко-механічний технікум (1954) та Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1963). Від­тоді працював у Київському НДПІ містобудува­н­ня; 1975—93 — начальник Головного управлі­н­ня планува­н­ня і забудови населених пунктів і архітектури Держбуду УРСР, за­ступник голови Держбуду УРСР. Протягом 12 р. був пред­ставником УРСР у Європейській економічній комісії ООН, обирався до керівних органів групи екс­пертів її Комітету з населених. 1993—96 — головний архітектор Києва. 2001—03 — шеф-редактор науково-популярного спеціалізованого альманаху «Наша Епоха». Брав участь у роз­роблен­ні містобудівних проєктів у Він­ниці, Дні­пропетровську (нині Дні­про), Донецьку, Миколаєві, Чернівцях, містах Кр­аматорськ і Бердянськ (Запорізька обл.), Кишиневі та ін.; між­народному конкурсі на Центр мистецтв імені Помпіду в Парижі (1971). Ініціатор і організатор проведе­н­ня екологічного конкурсу «Тур-Дні­про—91» і між­народного конкурсу на місто майбутнього «Екополіс, Античорнобиль — ХХІ столі­т­тя, Конкордія», член між­народного журі (1993). Ініціатор від­родже­н­ня герба Києва із зображе­н­ням архангела Михаїла (1995). Організатор і голова (до 1996) Ради головних архітекторів міст України. Автор персональних тематичних фотови­ставок «Сепія» і «Порт­рети квітів» у Києві, Він­ниці, Дні­прі, Житомирі, Запоріж­жі, Івано-Франківську, Кропивницькому, Львові, Полтаві, м. Лубни Полтавської обл., Рівному, Сумах, Харкові, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові. Уклав альбоми «Київ-знак» (2009, спів­авт.), «Порт­рети квітів» (2020), фотоальбоми «Сепія. Архітектура світу» (2009), «Національний історико-культурний заповід­ник “Качанівка”» (2017), «Седнів» (2019; усі — Київ).

Завантажити статтю