Повсякденність

ПОВСЯКДЕ́ННІСТЬ Поня­т­тя «П.» як дослідницький концепт у філософії та соціології використовують для аналізу і ро­зумі­н­ня рутин­них дій, звичок і взаємодій між людьми у жит­тєвому просторі. Значний внесок у ро­зумі­н­ня П. зробив американський соціолог А. Шютц у працях «Phenomenology of the Social World» («Феноменологія соціального світу», 1967) і («The Structures of the Life-World» («Структура світів життя», 1973; обидві — Еванстон), його концепція жит­тєвого світу ґрунтується на феноменологічній філософії Е. Гус­серля. Жит­тєвий світ — субʼєктивний, нерефлексивний та дотеоретичний фон повсякден­ного досвіду. Він охоплює прийняті як належне припуще­н­ня, спільні значе­н­ня та культурні норми, що формують ро­зумі­н­ня світу. У П. індивіди живуть і діють у спільному жит­тєвому світі, інтерсубʼєктивно сконстру­йованому через соціальні взаємодії. Жит­тєвий світ містить запас знань, вірувань, цін­ностей і процедур, що спрямовують дії людей і формують їхню соціальну реальність. А. Шютц наголошував: жит­тєвий світ П. не є статичною сутністю, а по­стійно створюється і під­тримується через по­стійні взаємодії та спілкува­н­ня. Люди беруть участь у процесі «типізації», коли вони класифікують та інтер­претують свій досвід на основі попередніх соціальних і культурних рамок. Завдяки цьому процесу індивіди приписують значе­н­ня своєму оточен­ню, іншим і собі, створюючи соціальний порядок. Конструюва­н­ня П. — процес формува­н­ня, організації та тлумаче­н­ня життя, за допомогою якого люди активно створюють і ро­зуміють соціальну дійсність, взаємодіючи зі своїм оточе­н­ням, іншими людьми, культурними нормами та цін­ностями. Ритуали та рутина у П. допомагають стабілізувати та організувати дії людей. Вони надають структуру і порядок, сприяють певним нормам та очікува­н­ням. Кожна людина має свою унікальну субʼєктивну пер­спективу і тлумаче­н­ня П., активно інтер­претує свої та чужі дії, спри­ймає ситуації, приписує значе­н­ня і надає смисл своєму оточен­ню. А. Шютц ви­вчав процеси взаємодії та спілкува­н­ня у П., як люди спри­ймають інших, встановлюють контакт, обмінюються інформацією та спілкуються у різних соціальних контекс­тах. Американський соціолог П. Берґер і німецький соціолог Т. Лукманн у спільній праці «The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge» («Соціальна кон­струкція дійсності: трактат із соціології зна­н­ня», 1991) про­аналізували роль П. у формуван­ні соціальної дійсності. У цій концепції П. є умовною реальністю, де люди домовляються про спільні значе­н­ня, норми, цін­ності та смисли, виконують різні соціальні ролі у П., що впливають на їхні дії, взаємодію та сприйня­т­тя світу. П. Берґер і Т. Лукманн акцентували увагу на тому, як люди надають значе­н­ня та тлумачать повсякден­ні ситуації; вони вважали, що сенс П. конструюється завдяки соціальним взаємодіям та спільним інтер­претаціям подій. У сучасних під­ходах П. є предметом дослідже­н­ня для феноменологічної соціології та екзистенціальної соціології. Феноменологічна соціологія має на меті роз­крити глибин­ні значе­н­ня, мотивацію та субʼєктивні прояви, привнесені людьми у свої соціальні взаємодії. Соціологія повсякден­ного життя досліджує, як на повсякден­ні практики (при­йом їжі, робота, від­починок, домашні роз­порядки тощо) впливають соціальні структури, культурні норми та індивідуальна свобода волі, аналізуючи, як ці практики сприяють від­творен­ню соціального порядку, формуван­ню ідентичностей та створен­ню сенсу рутин­них дій. Дослідники, які акцентують увагу на екзистенціальній та критичній пер­спективах П., трактують її як місце влади, панува­н­ня та опору. З їхнього по­гляду, соціальні структури, нерівність та ідеологічні сили формують досвід індивідів і обмежують їхній вибір у П. Вони досліджують, як індивіди постають перед екзистенційними дилемами, при­ймають ріше­н­ня та мають рішучість чинити опір гнітючим соціальним умовам П.

Завантажити статтю