Прилипко Володимир Петрович
ПРИЛИ́ПКО Володимир Петрович (16. 11. 1947, с. Краскіно Приморського краю, РФ — 21. 08. 2004, Вінниця, похов. у с. Ялтушків Барського, нині Жмеринського р-ну Вінницької обл.) — поет, археолог. Член НСПУ (1997). Премії «Кришталева вишня» (1996), імені М. Коцюбинського (2003). З раннього дитинства жив у с. Ялтушків. Навчався у Вінницькому педагогічному інституті (1965–68). У 1971–2003 — науковий працівник Вінницького краєзнавчого музею та археологічної інспекції. Причетний до важливих археологічних відкриттів на Вінниччині: поховання сарматського царя 1 ст. н. е. (1984, с. Пороги Ямпільського, нині Мотилів-Подільського р-ну), курганів епохи бронзи (1986, с. Гордіївка Тростянецького, нині Гайсинського р-ну). Писав поезії у жанрах ліричної мініатюри філософського, інтимного, пейзажного плану. Автор збірок віршів «Лядова» (В., 1995), «Старий сад» (В., 1999; К., 2006), «Зелене сонце» (2002), низки наукових статей, зокрема краєзнавчої тематики. У Вінниці на будівлі, де мешкав П., встановлено меморіальну дошку (2008).
Рекомендована література
- Подолинний А. Світ на картину став схожий // Прилипко В. Лядова. В., 1995;
- Мельник В. Такий маленький світ // Вінницькі відомості. 2000, 27 січ.;
- Кимак Л. З висоти зеленого сонця: штрихи до літературного портрета Володимира Прилипка // Вінницький край. 2004. № 1;
- Рабенчук В. Скарби Володимира Прилипка: [про життєвий і творчий шлях вінницького археолога та поета] // Вінницька газета. 2005, 19 серп.
Завантажити статтю
Людина 
