Прилипко Володимир Петрович

Визначення і загальна характеристика

ПРИЛИ́ПКО Володимир Петрович (16. 11. 1947, с. Краскіно Приморського краю, РФ — 21. 08. 2004, Він­ниця, похов. у с. Ялтушків Барського, нині Жмеринського р-ну Він­ницької обл.) — поет, археолог. Член НСПУ (1997). Премії «Кришталева вишня» (1996), імені М. Коцюбинського (2003). З ран­нього дитинства жив у с. Ялтушків. На­вчався у Він­ницькому педагогічному ін­ституті (1965—68). У 1971—2003 — науковий працівник Він­ницького крає­знавчого музею та археологічної інспекції. Причетний до важливих археологічних від­крит­тів на Він­нич­чині: похова­н­ня сарматського царя 1 ст. н. е. (1984, с. Пороги Ямпільського, нині Мотилів-Подільського р-ну), курганів епохи бронзи (1986, с. Гордіївка Тростянецького, нині Гайсинського р-ну). Писав поезії у жанрах ліричної мініатюри філософського, інтимного, пейзажного плану. Автор збірок віршів «Лядова» (В., 1995), «Старий сад» (В., 1999; К., 2006), «Зелене сонце» (2002), низки наукових статей, зокрема крає­знавчої тематики. У Він­ниці на будівлі, де мешкав П., встановлено меморіальну дошку (2008).

Літ.: Подолин­ний А. Світ на картину став схожий // Прилипко В. Лядова. В., 1995; Мельник В. Такий маленький світ // Він­ницькі ві­домості. 2000, 27 січ.; Кимак Л. З висоти зеленого сонця: штрихи до літературного порт­рета Володимира Прилипка // Він­ницький край. 2004. № 1; Рабенчук В. Скарби Володимира Прилипка: [про жит­тєвий і творчий шлях він­ницького археолога та поета] // Він­ницька газета. 2005, 19 серп.

А. М. Подолин­ний

Завантажити статтю