Приймак Борис Іванович

ПРИЙМА́К Борис Іванович (29. 05(11. 06). 1909, м. Новочеркаськ, нині Ростовської обл., РФ — 17. 02. 1996, Київ) — архітектор. Дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1956). Народний архітектор СРСР (1970). Професор (1993). Премія РМ СРСР (1973). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський художній інститут (1930). Відтоді працював у проєктних організаціях Харкова (зокрема й відділенні інституту «Діпромісто»); 1940–42 — в Архітектурній майстерні Московської міськради та Академії архітектури СРСР; 1946–51 — керівник архітектурно-планувальної майстерні інституту «Київпроєкт»; 1952–56 — заступник головного архітектора Києва, 1956–73 — головний архітектор Києва; 1972–90 — керівник архітектурної майстерні, професор кафедри архітектурного проєктування Київського художнього інституту. Серед реалізованих проєктів — планування та реконструкції Запоріжжя, Кривого Рога Дніпропетровської обл., Маріуполя Донецької обл., Тбілісі (1930–36), оформлення Моста Патона (1950-і рр.), будинок Міністерства зв’язку (1950–55), головпоштамт (1952–56), готель «Москва» (нині «Україна», 1959–66), станції метро «Завод “Більшовик”» (нині «Шулявська», 1962–63), «Нивки», «Жовтнева» (нині «Берестейська»; обидві — 1971), «Червона площа» (нині «Контрактова площа», 1976) у Києві, генплан Києва до 2000 р., проєкт його центру (1963–67); надгробок на могилі Ванди Василевської (1969, скульптор Г. Кальченко).

Рекомендована література

1. Чепелик В. В. Будівничий Києва, професор-педагог (До 90-річчя від дня народження Б. І. Приймака) // Укр. академія мистецтва. Дослідниц. та наук.-метод. праці. К., 1999. Вип. 6.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю