Педа Панько
Визначення і загальна характеристика
ПЕ́ДА Панько (Пантелеймон Михайлович; 23. 12. 1907, м-ко Жванець Кам’янець-Подільського пов. Подільської губ., нині село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — 27. 12. 1937, Одеса) — поет, перекладач. Член СПУ (1934). Від 1918 разом із родиною жив у Гнівані на Вінниччині, від 1923 — у Вінниці, де до 1926 працював на заводі. Закінчив Одеський ІНО (1933). Викладав українську мову й літературу в школі, Одеському сільськогосподарському інституті, завідував літературною частиною Оперного театру в Одесі. Дебютував віршем у журналі «Червоні квіти» (1923, № 1). Потім поезії часто друкував в газетах «Чорноморська комуна», «Молода гвардія», журналах «Шквал», «Блиски», «Металеві дні», «Червоний шлях» та ін. Належав до літературної організації «Гарт». Видав єдину за життя збірку віршів «Перший рейд» (Х., 1931). Також перекладав, зокрема у 1932 у його перекладі вийшла збірка віршів «До праці» єврейського поета X. Вайнермана. Рукописи П. не збереглися. Дружина поета — солістка Одеського оперного театру Т. Соколовська — все знищила й за іронією долі вийшла заміж за слідчого, який вів його справу. 17 грудня 1937 заарештований, 23 грудня того ж року за звинуваченням в участі у контрреволюційній українській терористичній організації засуджений до розстрілу. 1957 вирок скасовано за відсутністю складу злочину. Реабілітований посмертно.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
