Божко Сергій Віталійович

Визначення і загальна характеристика

БОЖКО́ Сергій Віталійович (16. 08. 1997, с. Гнідинці Варвинського, нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл. — 22. 05. 2022, поблизу смт Луганське Бахмутського р-ну Донецької обл., похований 25. 05. 2022 у с. Журавка Прилуцького р-ну) — військовик. Старший солдат. Герой України (2023, посмертно). Закінчив Ладанську філію Прилуцького професійного ліцею (2014, «кухар-кондитер») та Національну академію внутрішніх справ (Київ, 2017, «правоохоронна діяльність»), заочно навчався в Луганському університеті (від 2020, «журналістика»). У травні 2017 — червні 2018 працював дільничним офіцером Прилуцького відділу поліції. Від липня 2018 — у Збройних силах України: матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала М. Білинського (Миколаїв); від січня 2020 — розвідник, сапер 140-го окремого розвідувального батальйону (м. Скадовськ Херсонської обл.); від серпня 2021 — оператор протитанкового відділення 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (м. Звягель Житомирської обл.). У червні–листопаді 2019 брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони у м. Маріуполь Донецької обл.; від 24 лютого 2022 — у відсічі повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. Сергій Божко одноосібно зупинив ворожий прорив, захистив позиції, зберіг життя побратимів, але сам загинув. Перед атакою окупанти 2 доби накривали українських захисників мінами. Сергій Божко вибіг з окопу на зручнішу позицію, а потім зробив 2 вистріли з РПГ, унаслідок чого підбив ворожий бронетранспортер МТ-ЛБ і ліквідував 15 російських військовиків.

Завантажити статтю